Глава 10

Несміло увійшла в батьківський дім, мати з Гнатом сиділи у вітальні. В душі втішилася, що вони знову разом. Винувато попросила матір на два слова, довго вибачалася. Августа пригорнула доньку до себе заспокоювала і дякувала, що повернула Гната, вона від цього щаслива. Донька розповіла про повернення працівників, що дуже втішило матір. Відчула полегшення на душі від того, що все наче стало на свої місця, але мала ще одну справу. 
Зібрала весь персонал на кухні, перед усіма попросила вибачення і перепросила особисто кожного й обняла, Августа ж за її проханням вручила тринадцяту зарплату. Мелані пообіцяла, що більше ніколи не буде, так поводитися. 
Всі розійшлися, залишилася на кухні, заміну кухарці, так і не знайшли. Заглянула по каструлях, мама все приготувала.  Зітхнула, відчуваючи ностальгію за тим будиночком у лісі. Почувалася такою самотньою, але щасливою від того, що залишила те ганебне життя позаду. 
Вийшла у вітальню, й була приємно вражена. Посеред кімнати стояв Марк, який відразу кинувся до неї. 
— Я повернувся за тобою. — Зупинився зовсім поруч. — Ти пообіцяла двійнятам, що повернешся. Поквапся, бо скоро зійде перша зоря, почнеться Святвечір. 
Мелані розгубилася, одна її частина рвалася за ним, інша боялася цього. 
З другого поверху спустилася мама. Стурбовано запитавши. 
— Що відбувається донечко? 
В розмову втрутився Марк, привітавшись та представившись. 
— Пані Августо, я ваш майбутній зять. Прошу відпустіть Мелані зі мною.  
Августа захвилювалася, юнак все пояснив, сказав, що має серйозні наміри. Мати лиш зітхнувши посміхнулася, залишила вибір за донькою. 
— Поїхали. — Впевнено кинув Марк і взявши дівчину за руку повів за собою.