Глава 6

Марк, щойно прокинувся і випивши кави, сів за роботу, мав закінчити все ще вчора, та чомусь не міг налаштуватися на робочий лад. Все ніяк не міг змиритися, що досі один. Аріна пішла від нього пів року тому. Спочатку не міг сприйняти — це серйозно. Він не ображався. В неї насичений графік роботи. — Аріна відомий фотограф, завжди поїздки в різні країни, а він так жити не міг. Марк — айтівець і його робота полягала, в клопіткій розумовій праці. Розробка програм, додатків і всього іншого, вимагало максимум сконцентрованості та часу. Вони з Аріною часто сварилися, та зрештою розійшлися. Це було спільне рішення, важке, та мабуть, вірне. Йому уже тридцять, хотілося свою сім’ю, дітей. Ось сестра Настя на шість років молодша, вже он двійнятам по шість. 
— Марк! Марк! Увірвалися в його кімнату Адам і Зореслава, розвіявши його міркування.
— Там Снігуронька спить. У неї бринькає телефон. — Повідомив білявий хлопчик. 
— А вона його не чує. — Додала Зореслава. — Піди забери його.  
— Нам бабуся казала стерегти сон Снігуроньки. 
Зітхнувши, Марк піднявся, знав діти не відстануть від нього. Білява дівчинка, взявши його за руку повела у кімнату Снігуроньки. 
Увійшовши в кімнату, чоловік тихесенько підійшов, на телефоні бринькав будильник, сповіщаючи, що вже шоста ранку, хоча насправді була уже 12:30. Хотів вимкнути та гаджет не реагував. Глянув на марку телефону, здивувався. На ліжку, під пледом поворухнулася дівчина. Чоловік вийняв зарядний пристрій з розетки, та забравши його разом з телефоном зі собою, покинув кімнату. 
Швидко розібрався з пристроєм, знову поставивши на зарядку, вже у себе.
Працював, мабуть, хвилин п’ятнадцять, як у кімнату знову увірвався Адам. 
— Марку, там Снігуронька плаче. Зореслава з нею, а вона все плаче. — Допоможи. 
Чоловік зробив великі очі, вже дратувався. Видихнувши невдоволення, знову подався за малим.