Глава 16. Бажання під бій курантів.

ТИМУР.

Діставшись головного корпусу, нас зустрічають офіціанти. Як виявилося, ми можемо розміститися за столиком, або ж віддати перевагу фуршетному стилю частування. Порадившись з Міланою, ми вирішили, що нам з дитиною буде краще обрати столик. Я знову вражений, адже це запропонувала сама Мілана.

Розміщуємося за столиком на другому поверсі закладу. Юстина більше спілкується з Міланою, я ж вдоволено спостерігаю за дівчатами. Щось мені підказує, що нарешті я зустрів ту, котра справді призначена мені долею. Бо до Мілани, не зустрічав дівчат, які б так люб’язно ставилися до моєї доньки.

Ведучі розпочинають святковий вечір, оголосивши офіційну частину проводжання старого року.

Ми підіймаємо келихи ігристого вина, у Юстинки безалкогольне дитяче вино. Ведучі забавляють гостей розвагами, конкурсами, танцями. Для дітей ведучі організовують дитячі конкурси, забравши їх у спеціальні дитячі зони. Юстинка радо долучається до дітей, а я користуючись цим, запрошую Мілану на танець.

Веду дівчину за руку, відчуваю жар від доторку наших рук, і насолоджуюся цими відчуттями.

Пригортаю дівчину до себе в танці, і шаленію від цього. Романтики додає атмосфера цього балу, бо тут справді святково. Дивлячись на дівчину, посміхаюся.

— Мілано, сподіваюся ти не шкодуєш, що пішла з нами? — зацікавлено питаю.

Дівчина теж посміхається й зізнається. Напевно я б пошкодувала, якби залишилася на одинці.

Я кайфую від цих слів, і відчуваю, що я теж не байдужий цій красуні. Ведучи дівчину у танці, мені вдалося її розговорити. Я дізнався, що в цього дівчиська досить велика та цікава родина, на відміну від мене. Я ж залишився сам. Батьків уже майже десять років, як немає. Дружина пішла від мене, коли Юстині виповнилося два роки. Від тоді я залишався один, а понад рік тому зустрів Вікторію. Тоді дівчина здалася мені милою та чуйною, вирішив почати з нею серйозні стосунки, та як виявилося, це лише була гра.

Після танцю ми брали участь у двох конкурсах. В одному навіть перемогли. Я тримаю Мілану за руку, і п’янію від того, що вона не перечить.

Час від часу до нас прибігає Юстинка. Ми навіть танцювали з нею у трьох.

Не можу втриматися, аби не пригортати Мілану до себе. Мені з нею так добре.

Веду дівчину в черговому танці, і пильно глянувши на неї, питаю.

— Мілано, ти вже придумала, що загадуватимеш, під бій курантів?

— Придумала... — не однозначно посміхається дівчина.

Я теж посміхаюся, та лукаво висловлюю свої здогади.

— Щось мені підказує, що наші бажання будуть схожими.

Мілана тихо сміється, і відверто заглянувши мені в очі, з насмішкою заявляє.

— Не знаю, що ти загадаєш, але щодо схожих бажань, — усе можливо.

Я посміхаюся, мені ця інтрига подобається, та пробуджує у мені ще більше цікавості. А ще мені подобається акуратний флірт дівчини.

За розвагами, танцями та милими бесідами, я не помітив, як збіг час. І ось уже бій курантів. Поруч зі мною кохана донечка, та приваблива красуня, що надто сильно запала мені в душу.

Загадую бажання, — хочу, аби наша інтрига з Міланою переросла у справжні палкі почуття. А ще хочу, аби вона стала мені коханою жінкою, а доньці замінила матір.

Здогадуюся, що у донечки, яка зараз тримає келих з дитячим шампанським, сто відсотків схоже бажання. Та й сама Мілана, напевно загадала щось схоже.

Підіймаємо келихи та вітаємо одне одного з новим роком. Підходимо до вікон за яким гучно та красиво вибухають у небі феєрверки. Ми з Міланою обоє тримаємо Юстину за руки, і зі захватом у трьох, спостерігаємо за красивим дійством у небі.

Крадькома зиркаю на Мілану. Та ловлю себе на думці, що їдучи сюди на відпочинок, я навіть не мріяв, що моє життя так круто зміниться. Хоча я не проти. Навпаки, — від таких змін я нереально щасливий.