Мудрий дельфін Ніфлед

           Колись дуже давно жив в океані мудрий старий дельфін на ім’я Ніфлед. Одного ранку, коли дідусь-дельфін тільки прокинувся і  сів снідати морськими водоростями, припливла до нього молода жвава рибка  на ім’я Намистинка  і почала йому жалітися.                                             -   Дідусю Ніфледе, дідусю Ніфледе, я припливла Вам пожалітися. Чому він завжди мене коле... мені дуже боляче. Ось і сьогодні теж... Я ж лише хотіла привітатися з ним... -  Рибка говорила так швидко що дельфін спочатку нічого не зрозумів.                                                                                 -   Зачекай, Намистинко... - Перебив її він. - Ну по-перше, доброго ранку... а по-друге... ти так галасуєш, що я нічого не зрозумів з того що ти мені говориш. Сідай, краще зі мною снідати і розкажи, тільки спокійно, що з тобою трапилося.                                                                                      -   Так, я поснідаю з Вами, дідусю Ніфледе. -  Радо погодилася Намистинка. - Так ось... я ж Вам говорю, що морський їжак Кіп, завжди мене коле... Я не знаю чому він так не любить мене. А я ж  так хотіла подружитися з ним...                                                                                                                     -   А ти з Кіпом говорила про це? - Трохи подумавши, запитав дельфін.  - Ти запитувала в нього чому він себе так поводить?                                                                                                                           -   Ні. Я хочу щоб Ви в нього це запитали. - Сердито промовила Намистинка. -  І ще, хочу щоб Ви покарали його, дідусю Ніфледе...  і дуже суворо. -  Додала рибка.                                                         -  Суворо покарати... - Мудрий дельфін зітхнув. -  Перед тим як когось карати, треба з ним поговорити. Доїдай свій сніданок і попливемо до Кіпа.                                                                                   Так вони й зробили. Поснідавши, попливли до   морського їжака на розмову.                             -   Доброго ранку, Кіпе. - Привітався дельфін Ніфлед. - Як в тебе справи?                                          -   Добре, дякую. -  Привітавшись, відповів Кіп.                                                                                          -   Скарга надійшла на тебе, Кіпе.                                                                                                                   -   На мене? -  Здивовано запитав морський їжак. - І хто ж це на мене жаліється... і з якого приводу?                                                                                                                                                            -   Ось вона. - Відповів дельфін Ніфлед вказавши на рибку.                                                                    -   Намистинка? Але чому? Що я тобі поганого зробив?                                                                           -   Вона говорить, що ти постійно колеш її своїми голками. -  Відповів Ніфлед. - Що вона тобі поганого зробила? Скажи мені і я буду розуміти кому потрібно перед ким вибачатися.                    -   Та нічого вона мені поганого не зробила, дідусю Ніфледе...тай я її колоти не збирався... Просто, вона підпливає дуже близько а в мене ж голки... ось вона і зачіпається за них. Я можу вибачитися перед тобою, Намистинко, але я зовсім не хотів тебе ранити. Вибач.                             -   Ну то що ти скажеш, Намистинко? Ти все  ще ображаєшся на Кіпа? - Запитав дельфін.              -   Ні. - Покачала головою рибка Намистинка. - Звісно ж ні. Це я винна, що зразу все не зрозуміла. Звісно ж ти не винен, Кіпе. Це я повинна просити вибачення в тебе. Вибач мене будь ласка, що я не розібравшись, наговорила на тебе. І Ви, дідусю Ніфледе пробачте, що забрала у Вас час і відволікла від Ваших справ.                                                                                                       -   Не вибачайся , Намистинко. - Сказав морський їжачок. -  Мені дуже приємно спілкуватися з тобою... але, нажаль, обійматися ми з тобою не зможем. - Сумно додав він.                                      -   Все добре, Намистинко, я не сердитий на тебе, навпаки, я радий, що допоміг вам зрозуміти одне одного. - Усміхнувся мудрий дельфін. - У кожного з нас є свої особливості. Але, важливо розуміти і приймати один одного такими, якими ми є. Тепер ви станете справжніми друзями. Ніколи не треба сперечатися через дрібниці, це може привести до біди. Треба просто поговорити і спокійно розповісти про свої претензії  і, в більшості випадків, виявиться, що ніяких проблем для порозуміння і дружби, немає. А зараз, вибачте, мушу пливти далі, в мене ще є справи. В моєї внучки скоро весілля, тож треба підібрати весільний подарунок. До зустрічі, друзі.                                                                                                                                                                   -   Зачекайте, дідусю Ніфледе, ми з Кіпом допоможемо Вам. - Запропонувала Намистинка. - Правда ж Кіпе?                                                                                                                                                  -   Звичайно ж. Ми знайдемо для Вашої внучки найкращий подарунок.                                                -   Дякую, друзі але у вас, мабуть, є свої справи.                                                                                       -   Ви допомогли нам розібратися, дідусю Ніфледе, а ми допоможемо Вам.  -  Усміхнувшись, сказала рибка Намистинка.                                                                                                                             -   Ви ж самі говорите, що допомагати іншим - це дуже приємно. -  Додав морський їжак. - Тож, ми будемо раді допомогти Вам.                                                                                                                     -   Ну що ж... я буду дуже вдячний вам, друзі.                                                                                            -   Тоді не будемо втрачати час.  -  Промовила Намистинка.                                                                                 Вони  всі троє попливли  шукати подарунки. Маленькій рибці і морському їжачку,  було так добре від того, що вони можуть чимось віддячити дідусю Ніфледу.                                                       Вони пливли разом, розглядаючи підводний світ і шукаючи особливий подарунок для внучки Ніфледа. Намистинка запропонувала чудову ідею — знайти рідкісний перлинний корал, який, за легендами, приносить щастя та довге життя.                                                                                         Після тривалих пошуків вони натрапили на той чарівний куточок океану,  де на сонці блищали дивовижні корали. Серед них, вони знайшли той самий перлинний корал. Він був неймовірно красивий і випромінював світло, яке заповнювало весь океанський простір навколо.                                                                                                                                                               -  Це ідеальний подарунок! — Радісно вигукнула Намистинка.                                                              -   Згоден. — Сказав, усміхаючись, Кіп.                                                                                                                    Дельфін Ніфлед теж був у захваті і подякував своїм друзям.                                                     -   Це найкращий подарунок, який тільки можна було уявити. Моя внучка буде в захваті!                         Вони обережно взяли корал і попливли до місця, де мала відбутися церемонія весілля. І коли той день настав, всі мешканці океану зібралися на весіллі і  подарунок був переданий нареченим. Це був чудовий день, повний радості та сміху.                                                                                Намистинка та  Кіп, назавжди зрозуміли, як важливо розуміти і підтримувати одне одного. Вони і внукам своїм розповідали, як дельфін Ніфлед  допоміг їм стати друзями. Дельфін їм показав, що треба просто поговорити, щоб не залишитися ворогами на все життя.