Сидять на небі Батько, Син і Дух Святий і думають собі вголос.
(Думають то подумки, але Кожен з Них знає, про що думає Інший. А точніше думають Вони синхронно те саме, бо є одним Богом, просто Йому (Їм) зручніше думати в формі діалогу (чи й трилогу, але Дух в основному відмовчується).
- Якийсь у цих євреїв Бог дикий, кровожадний, жорстокий, мстивий.. Нелюдяний одним словом. - Почав Батько.
- А в інших народів хіба кращі? - спробував заперечити Син.
- А яке Нам діло до інших. Євреї мене непокоять. Богообраний народ як-не-як. Четверте тисячоліття від Творення Світу, а Бог їхній як в часи Адама чи Ноя. Сором.
- А в деяких системах відліку вже 14 мільярдів пройшло - зненацька втрутився Дух.
- Та сиди Ти, розумник знайшовся. - Перебив Його Батько. - Гуманізувати треба їм Бога, більш людянішим Його зробити - продовжив думку Батько.
- Це як?
- Ну, не знаю...Боголюдину якусь створити... Грецькі ж боги з людськими жінками часом того...
- Та Ти, старий самодур, всю землю колись витопив, коли Я з людськими жінками того!..
- Ну, визнаю, не правий Я був. Але ж Я покаявся, зобов'язався більше так не робити, веселку на небі встановив, щоб нагадувала Мені про обіцянку, якщо забуду дощ вчасно вимкнути. Та й не Я то бу, а Ягве.
- Нема ніякого Ягве, є Ми - триєдиний Бог.
- Ну, значить всі Ми і робили Потоп, а не Я один. Але що ж тоді виходить, що всі Ми з людськими жінками... Щось я зовсім заплутався з цими Нашими трьома іпостасями в одній особі.
- А як же Ми, якщо Той, Боголюдина буде для них Богом? - спитав Син.
- Він буде замість Тебе, тобто Тобою.
- А Я де? Чи Він буде на землі, а Я на небі?
- На землі Він тимчасово буде. Як людина. А потім Ми Його на небо візьмемо.
- Замість Мене?! А Мене куди?
- Ну, Тебе тойго... ліквідуємо.
- Ну ні, Мені це не подобається, Я так не згоден. Як це - Мене ліквідуємо? А Закон незмінності Бога? А Закон збереження нетлінної Божої Матерії?!
- М-да. Тут з цим заковика. А що ж робити?
- Так Його тойго... ліквідуємо. А людям скажемо, що на небо Його взяли.
- Ну так, це вихід з проблеми. Так і зробимо.
- Так Я пішов?
- Куди?
- До Марії.
- Ні, Цього пошлемо,- Батько кивнув на Духа. - Однаково без діла сидить.
- А чому Його? Ісус же як би Мною буде, а не Ним! Та й люблю Я це діло!
- Ти - іншим разом. В Кінці Світу.
- Не чесно це. До Марії йде Він, а дитина вважається Мною...
- Не придирайся, Ми ж один Бог. Як скажемо - так і буде.