5

Король Детрен заборонив дочці шлюб зі світлим, але після довгих умовлянь Валідани дозволив тому залишитися і допомагати їй ростити дитину. Хоча спочатку наполегливо просив дочку випити зілля і позбутися дитини, але та такі істерики затівала, що Детрен залишив спроби її переконати.

Почуття Валідани розділилися надвоє: вона одночасно страждала через чвари з батьком і виною перед покійною матір'ю, що носить дитину з силою поглинання, і раділа, що в ній росте нове життя, а поряд з нею кохана людина. Ось тільки під час вагітності вона як ніколи раніше гостро відчувала, що неправа, підкоривши волю іншої людини і змушуючи її кохати за допомогою зілля. Їй дуже хотілося перестати давати Еділану зілля, але Валідана не була впевнена, що він залишиться з нею, коли чари спадуть. Навряд чи дитина у цьому допоможе. Еділан був світлим магом, кохав іншу і, усвідомивши, яку підлість Валідана зробила, нізащо не захоче залишитися з доброї волі. Спочатку Валідані здавалося, що у них є шанс, але подумавши, вона зрозуміла, що просто сприймає бажане за дійсне. Тоді Валідана вирішила пошукати інше зілля, яке продовжувало б діяти як приворот, але при цьому не робило з людини зомбі. Вона сумувала за тим живим, усміхненим Еділаном, у якого закохалася ледь зустрівши. Зараз поряд з нею була лише його подоба, невиразна тінь колишнього коханого. Вона любила привид минулого в тому Еділані, що був з нею поряд, але не могла відмовити собі в задоволенні бути з ним поряд.

«Хай якось, але з ним, — думалося Валідані. — Я кохатиму за двох».

Єдине, що тішило Валідану і не викликало тривог — вагітність. Незважаючи на те, що її дитина володіла двома силами — світла і темряви, а також була носієм сили поглинання, вона не турбувала її. Валідана відчувала, що все протікає добре. Усі її тривоги були про Еділана. Не лише через приворот, Валідану більше лякало, що ніхто досі не прийшов за ним. Імператор мав спробувати забрати Еділана, адже він був принцом Сутінкового острова та нареченим його дочки, а він залишив його у темних.

Ще Валідана турбувалася через сплячу силу поглинання Еділана. На вимогу батька вона попросила Еділана позбавитися цієї сили, але Еділан сказав, що прибрати її неможливо. Будь вона явною, він міг би знищити її, але вона була прихована його предком і позбутися її можна тільки повністю втративши всі сили. Звичайно, Валідана могла б наказати коханому позбавити себе сил, але вона не вважала це за правильне. Жити без сил у магічному світі важко. Таке покарання застосовувалося лише злочинцям.

Всю осінь Імператор Релліван будував плани. Він хотів напасти на Етіренію і врятувати принца Еділана, але розумів, що багато людей поляже у цій війні. Він не хотів руйнувати хиткий мир між світлими та темними та втягувати людей у ​​багаторічну кровопролитну війну. Але щодня він дивився у смарагдові очі доньки і серце його стискалося від болю — він не міг винести туги своєї доні. Головою принцеса Феллінія чудово розуміла, чому зволікає батько, але серце її кровоточило. Кожен день без коханого встромляв у її душу нові голки, вона вся вже була поколота і поранена, її душа сочилася кров'ю. Фелла й сама подумувала якось урятувати коханого, але батько випадково почув, як вона перемовляється зі служницею і заборонив їй навіть думати про це.

— Я ж можу пробратися у вигляді кішки до палацу темного короля, тату! Ніхто й не помітить, — Фелла так втомилася сидіти у своїй кімнаті та чекати, поки сильні чоловіки врятують її коханого.

— Дівчинко моя, — Імператор з ніжністю провів рукою по рудому волоссю дочки. — Навіть темні маги знають, що дочка Імператора вміє перетворюватися на кішку. Повір мені, якщо ти в її образі крутитимешся біля палацу короля Детрена, то темні відразу всі зрозуміють. Пообіцяй мені, люба, що ти не станеш робити дурниць.

— Обіцяю, тату, — Фелла зітхнула і притулилася головою до грудей батька. Вона так втомилася чекати, але й сперечатися з батьком не могла. Вона знала, що батько робить все можливе, а отже, не мала права його підводити та завдавати нових неприємностей. Фелла завжди була слухняною дочкою.

Ближче до кінця зими Валідана вже знала, що чекає на дочку. Раніше вона завжди дивувалася, як жінки безпомилково відчувають стать дитини ще коли вона в утробі, а тепер зрозуміла як усе працює: магічний зв'язок матері та дитини. Валідана раділа дівчинці, бо завжди мріяла саме про доньку, але її трохи засмучував той факт, що вона не подарує коханому спадкоємця. Адже Еділан принц, він, напевно, хотів би мати сина.

— Ну що ти, Вал, — запевнив її Еділан, — я навпаки радий дочці. У мене не було ні сестер, ні племінниць, мені завжди хотілося доньку. А син... Можна й наступного разу спробувати щастя.

Душа Валідани співала від радості. Їй навіть здавалося, що Еділан по-справжньому її кохає, він виглядав більш живим і не був схожий на зацькованого зомбі. Можливо, вагітність змушувала Валідану бачити все у рожевому кольорі, але вона хотіла помилятися, хотіла витати у рожевих хмарах. Валідана настільки звикла до того, що Еділан з нею, що повірила у власну перемогу і навіть не думала, що її щастя можуть відібрати. А біда була близько.

Принцеса Феллінія більше не могла чекати. Вона пам'ятала, що дала батькові обіцянку не створювати проблем, але вона добре продумала план порятунку і вірила, що все пройде гладко.

«Якщо проблем не буде, значить, я не порушую обіцянку дану батькові», — переконала саму себе Фелла і приступила до виконання плану.

Тільки одну людину принцеса присвятила у задумане — свою камеристку Ліссі. Дівчина була їй повністю віддана і Фелла не турбувалася, що та здасть її батькові. Не поділяй їх прірва в положенні Фелла і Ліссі цілком могли б стати близькими подругами. Принцеса попросила служницю роздобути для неї простий одяг, щоб її не впізнали, і прикрити її в палаці, поки та рятуватиме коханого.

За кілька днів до передбачуваного походу, Фелла почала вдавати, що на неї накотила велика журба. Вона майже не виходила з кімнати, ні з ким не хотіла бачитися і приймала лише їжу від Ліссі. У день, коли вона піде, служниця так само повинна буде справно носити їжу в її кімнату, щоб ніхто не запідозрив недобре. Усі повірили у виставу принцеси. Батькові було не до її журби, а мати якраз збиралася разом із братом та його сім'єю відвідати Мідарію, їх давно звали в гості родичі дружини брата. Обставини складалися якнайкраще для Феллінії.