Глава 10

  Марк почав подумки себе картати за надмірну допитливість. Ні, він нізащо не покаже своїх емоцій, особливо стосовно Дженні. Холодна маска байдужості до всього буде найкращим рішенням, подумав він і взявши себе в руки сказав:

- Хоча знаєш, мені нецікаво, забудь.- зімітувавши байдужість сказав хлопець.

- Знаєш, друже, це довга історія, але я тобі її все одно якось розповім.

  Марк зовсім не зогледівся, як пройшов його перший робочий день. Все було не так погано, як він думав, та й і його враження про Кріса, як виявилось, було зовсім хибним. Вони знайшли спільну мову, і коли хлопець дізнався що новий друг також працює тут і допомагає Дженніфер, він попросив у нього, щоб той допоміг йому якнайшвидше освоїтися у кав’ярні, адже більше у нього не було тут знайомих. Марк зовсім не хотів просити допомоги у старої подруги, і тим паче Кріс із задоволенням погодився.

  Дженні цілий день працювала на кухні. Якою важкою не була б ця робота, вона подобалась дівчині. Вона відвертала її від поганих думок, а також приносила користь іншим людям.

  Наготувавши  вдосталь солодощів, вона спакувала їх у контейнери, щоб пізніше віднести дідусям та бабусям.

  Дженніфер вийшла в зал і дуже здивувалась від побаченого. Марк та Кріс спокійно сиділи та розмовляли за чашкою кави. Дівчина підійшла до їхнього столика і сказала:

- Тримай, це твої,- протягнула вона хлопцю зв’язку ключів, - Відчиняємо ми о дев’ятій, а зачиняємось о восьмій. На сьогодні ти можеш бути вільним, я приберу та зачиню кав’ярню сама.

- Дякую Дженніфер.

  «Знову ця Дженніфер»,- подумала дівчина. Вона ніколи не звертала уваги на те, як її називають, але чути своє ім’я у такому вигляді від Марка їй було зовсім ніяково і чомусь не до вподоби.

- Кріс коротко розповів мені про всі справи. Сьогодні я допоможу тобі з прибиранням, також нам потрібно буде дещо обговорити.

- Гаразд,- сказала дівчина, і звернулась до свого друга,- Кріс, мене сьогодні не чекай, у мене є інші плани.

- Добре красуне, знаю я про твої плани, удачі, в мене теж є деякі справи, тому змушений вас залишити, до зустрічі.- широко посміхнувшись, хлопець вийшов із-за столу та направився до виходу.

  «Красуне?»- подумки повторив Марк.

Хвиля злості в перемішку ще з якимось невідомим відчуття облила хлопця з голови до ніг. «Ще й знає все про її плани. Чи не забагато він бере на себе?» Повільно закипаючи, хлопець оторопів і різко забув про свої роздуми, коли побачив протез замість ноги у Кріса.

  Марк здивувався, як він не помітив цього раніше. Цілий день Кріс провів з ним, жодного разу не показавши, що йому дискомфортно чи щось болить.

  Тепер хлопець дивився на нового знайомого зовсім іншими очима. І йому дуже захотілось почути його історію, дізнатись як це сталось.

  Коли всі відвідувачі розійшлись, у кав’ярні залишились лише Марк та Дженні. Дівчина відчула себе зніяковіло у його присутності. Вже давно вони не лишались ось так на одинці. Колись, вони були дітьми, а зараз зовсім змінились, і дівчина почала хвилюватися, чи варто їй залишитися з хлопцем сам на сам.

-Пробач, мені час,- випалила вона, і вже на ходу збираючи речі та забравши контейнери, наостанок сказала,- сподіваюсь ти знаєш як користуватись ганчіркою для підлоги.

  Здивуванню Марка не було меж. «Що це з нею? Невже вона засоромилась мене?» Він ще кілька хвилин простояв на місці, обдумуючи те, що щойно сталось. Потім, все-таки знайшовши ганчірку для підлоги, він взявся за роботу.