Глава 4

Місяці минали один за одним. Дженніфер та Марк стали просто не розлучними. Вони дружили так по дитячому і так щиро, що всі дивувались, адже до цього Дженні не мала близького друга, але тепер він замінив їй всіх.      Все рідше вона почала приділяти час друзям з церкви, а майже постійно трудилась на благо інших, зацікавлюючи також і нового друга до добрих справ.

  Марк був зовсім не поганим хлопцем, але раніше він не мав такого співчуття до інших, думав спочатку завжди про себе, був впертим і не любив коли ним хтось хотів покерувати.

  Але сам того не помітивши юнак все більше і більше цікавився Ісусом, відвідував служіння разом із батьками, чому Дженні та її сім’я були невимовно раді.

  Його цікавив Бог, тому що Дженніфер Його любила понад усе, Йому вона служила і в Нього вона безумовно вірила. Саме віра цієї юної дівчини підкріпляла інтерес та бажання Марка пізнати її Ісуса ще більше.

  Одного чудового засніженого ранку, на самісіньке свято Різдва, на ранковому служінні, Сергій та Наталія покаялися у своїх гріхах перед Богом.

  Невимовне щастя світилось в очах подружжя, нарешті Бог достукався до їхніх сердець і вони Йому все ж таки довірились. Церква щиро їх вітала, не стримуючи сліз, всі раділи за цих людей від щирого серця, хоча й вони були зовсім чужими та незнайомими один одному.

  Для Марка це було також новиною. Батьки не сказали йому про це напередодні, можливо все ж вагаючись у своєму рішенні. Його реакція на цю подію була двоякою. Він не знав, як тепер зміниться життя їх сім’ї, і просто не усвідомлював всієї серйозності та наслідків від цього рішення.

  Звичайно все у сім’ї Марка змінилось лише у кращу сторону. Батьки постійно світились від щастя, як же вони хотіли передати це світло й своєму синові. Але його серце напевно було ще не готовим осягнути всю глибину любові Ісуса і прийняти її у своє життя, хоча насінинки, котрі посіяла там Дженні вже приносили свої плоди.

  Незабаром, сім‘ї Марка та Дженніфер вирішили відкрити спільну справу. Наталія, мама Марка, дуже мріяла про створення кав’ярні, де не буде спиртного та поганих слів, а замість них лунатиме християнська музика та буде пахнути свіжою домашньою випічкою. Всі були у захваті від цієї ідеї, і спільними зусиллями вони змогли втілити її у життя.

   Тревіс, власник улюбленої кав’ярні всієї молоді з церкви, саме продавав свій заклад у зв’язку з переїздом, тому здавалось, що сам Бог піклується про цю справу та у всьому допомагає цим двом сім’ям.

  Справи йшли чудово. Батьки Марка не переставали дякувати Богу за всі благословіння, котрі Той дарував подружній парі. Молитва і читання Біблії ставали все більш звичайним ділом для цієї молодої сім’ї, зокрема і для самого Марка.