Із завзяттям

У чарівному світі жила маленька мишка. Із самого малечку відрізняв її цілеспрямований характер. Із будь-якими труднощами справлялася, бо завжди доводила початі справи до кінця. За це її любили оточуючі, хвалили рідні.

І справді, завзяттю маленької можна було лише позаздрити. І мріяла мишка величезними масштабами. В своїх думках вона творила прекрасні речі, допомагала звірам, подобалось буквально створювати міста, де б прекрасно жили всі містяни.

Та велике бажання не збігалося із маленькими лапками мишки. Подивилась вони на дрібненькі пальчики, і зрозуміла, що сама не впорається. Потрібна могутня сила. Проте де взяти таку? Та хто підкаже?...

Додумалась спитати того, хто найбільшою мудрістю відрізнявся. Потрібна порада равлика. Той в своїй раковині точно мав знати.

Вибігла мишка зі своєї старенької нірки. Сумним поглядом озирнулася навкруги, але сповненими надії очами усміхнулась. Рішуче дременула через увесь зелений яр. Сонце вже потроху починало сповзати до землі. Теплі червоні промені проходили поміж листочків та травинок, огортаючи всю землю своєю благодаттю. Спокійно на душі.

Аж ось і річка. Швидка, бурхлива і гомінка виглядала величаво і грайливо одночасно. Спустилась мишка до піщаного берега. Гарно жити біля великої води. Промінчики відблискують сотнями різнокольорового бісеру, щедро розсипаного по стрімкій воді. Очей не відірвати.

А ж ось трохи далі по течії і невеличкий похилий будиночок равлика.

— Доброго дня, мудрий равлику! – заговорила мишка.

— Та вже майже вечір. Проте, згоден, дійсно добрий, - спокійно мовив напівсонний равлик.

— Дядечку, тільки про вас і маю надію. Ви найстаріший і точно повинні знати.

Замугикав повільний равлик. Легенька посмішка пробігла по старечих зморшках.

— Підкажіть, де взяти таку міць, такі сили і змогу творити прекрасні речі? Щоб мої мрії не залишались лиш пустою надією, - заторохтіла мишка.

— Чарівні вміння хочеш отримати? - старий подивився на свою гостю, - Щоб їх отримати потрудитись треба, проявити відвагу, мудрість. А головне про відповідальність не забувати.

— Завзяттю моєму не кожен звір може похвалитись. Я не відступлю від своєї мити, - голосно мовила.

— Добре. Вмовила. На добрі справи підкажу тобі.

Равлик обернуся в своїй раковині, випростав руки і спокійно почав вести розповідь.

— Світ наш сповнений чарів. Не так і складно їх отримати, якщо знати як. А на хороші вчинки жаліти їх не треба. Ну то якщо не побоїшся треба випити із високої криниці воду.

— І все? Скажіть лишень де її знайти?

— Все та не все. Коли заглянеш до криниці там повинен плавати срібний місяць. Тоненькою скибочкою має він відблискувати від води, а біля нього три яскраві зіроньки. В променях білих повинна цвісти квітка, що ледь виринає із-під води. Саме в серцевині треба набрати черпаком чарівну каплю і випити. Криничку шукай на найвищій горі. Проте ти жвава, біди дістатись не буде.

— Я зрозуміла. Залишилось дістати той черпак.

— Так. Останнього разу чув що його лелека забрав до свого гнізда. Ти його відразу упізнаєш.

Мишка швиденько замахала головою. Подякувала равлику та чкурнула із усіх сил. Все стало зрозуміло. Чіткий план, крок за кроком вже ясно стояв перед очима. Залишилось лише втілити задум в реальність.

Вже вечоріло. Сонечко ховалось за небокрай, що приказувало всім іншим спати. Почала відчуватись вечірня, сповнена духмяних трав, прохолода. Різнобарвні квіточки закривали бутони, втомлені звірі ховались по своїм домівкам, перші зірочки почали виблискувати високо в горі. Та в мишки своє завдання. Немає часу лягати спати, коли така велика справа на тебе чекає.

Лелече гніздо знайти було не складно. На самому краї глибокого яру стояв старий дуб. Давно в нього під час буревію потрапила блискавка, що зломила товстий стовбур. Саме на ньому пізніше звив лелека своє широке гніздо. Багато гілочок товстих і тоненьких було закладено для міцності. Саме там і треба було шукати.

Бігла мишка туди із усіх сил. Від вечірньої роси змокли тоненькі ніжки, а від жвавого запалу виривалась пара із рота. Ніщо не могло зупинити цілеспрямовану тваринку.

Аж ось і старий дуб. Скочила вона на нього та давай дертися в гору. Заскорузла кора місцями відвалювалась, доводилось стрибати поміж сухих гілок. Та вправності у тваринки було по самі вінця. І швидко дісталась величезного гнізда.

Стала вдивлятись і бігати по колу під гілочками. В якусь мить довга ручка почала відбивати місячні промінчики. Сумнівів не було, це і є чарівний черпак. Не задумуючись ні хвилини мишка вхопила його зі всієї сили та давай тягти магічний предмет. Не так просто було навіть зрушити його із місця, ніби застряг навічно в тім переплетінні. Вона його туди і сюди смикала допоки не хруснули гілочки і не піддалися її силі. Черпак почав витягуватись в лапки завзятій мишці.

Таке дійство не могло не пробудити самого лелеки. Стурбовано виглянув і побачив нахабу. Сумніватись не доводилось, великий птах буде захищати своє добро. Схопився і став щосили клювати все що перед собою бачив. Сильно прикусив лапку маленькій, що та аж скрикнула в увесь голос.

Злякалась мишка і почала щосили спускатись і бігти якомога далі. Боліла їй ранка, притискала покалічену лапку до себе. Проте діло було зроблене і черпак був добутий.

Розгніваний лелека злетів, розправив широкі крила і грізно зацокотів дзьобом. Якби не висока трава стало б гірко малій мишці. Вона вже бігла і лише здалеку чула як посунулось гніздо на бік, затріскотіли гілочки і воно впало біля самого коріння колись величавого дуба.