А я пам'ятаю ті ромашки,
Квіти ніжні, мов спів пташки.
Ранок та під погляди цікаві
Ти даруєш їх мені - "спасибі".
Я ще не вмію так багато...
За руку взяти, не тікати,
Очами очі відшукати,
Вустами душу цілувати.
Здавалося б, було давно,
Але водночас - так недавно.
Вже вмію не відводити очей,
Цілувати й не соромитись ночей.
Я вже не загадка для тебе,
А особиста, інтимна таємниця,
Та є один секрет-крупиця:
З того ранку я закохана у них...
В ромашки.
27.07.2019р.
Відредаговано: 13.01.2019