Розділ 7

Аріна втратила лік хвилинам, що протікали в напруженому мовчанні. Обидві дівчини вивчали одна одну поглядами, намагаючись зрозуміти хід думки й ставлення до того, що відбувається.

Ася кипіла неприкритою злістю. Ненавиділа суперницю до глибини душі. Робить із себе чепуруху і недоторку, святенниця нещасна! Усе, за що вона жила, зароблено на зламаних долях наркоманів. Ну і що, що не знала про це! Та як вона взагалі могла не знати? Тільки повна дура б не здогадалася! Шкода тільки, що знову чистою з води вийде. Всеядов - адвокат-мрія, такий відмаже навіть найгіршого лиходія, повівши з лап правосуддя прямо під носом у суддів і присяжних. Цікаво, хто так поквапився для неї?

Адже Ася злукавила. Філіп був не зовсім байдужий до дівчини. І за спиною, за її відсутності говорив про неї з незмінною повагою і теплом. Але кохання? Ні, про нього й мови бути не може. Навіть ті, хто мислить інакше, не стануть використовувати тих, кого справді люблять.

Аріна металася між співчуттям до залицяльниці Філіпа, яка заблукала у власній долі, і неприязню до зрадниці. Чого варті всі їхні мрії про нього, якщо зі злості здатні зрадити? І чи не сама людина вирішує, як саме угробити своє життя? Адже ніхто не змушував дівчину обирати такий шлях.

З іншого боку, якби самій Аріні не попався порядний слідчий і чіпкий адвокат, вона не мала б зараз можливості мудрувати навіть подумки.

Назар спостерігав за емоціями й думками, що блукали на обличчях дівчат, з цікавістю дослідника людських душ.

- Думаю, що її можна відводити, - задумливо протягнув він.

Олексій кивнув, голосно лопнувши величезну синю бульбашку своєї жуйки, змусивши Всеядова поморщитися. Дешевими людей робить не відсутність грошей, а звички й манера триматися в суспільстві.

Ася невдоволено шикнула, змушена встати, коли на її плече лягла важка рука поліціянта. Перепочинок закінчено, тепер її знову «обшукуватимуть» у всіх позах, вивуджуючи відомості, які вона б віддала їм і так, просто на зло всім, хто образив раніше. Але ці сексуальні ігри з лягавими приносили їй особливе моральне задоволення, яке вона приховає до пори.

Її погляд, адресований Аріні на прощання, змусив дівчину, що залишилася в кабінеті, здригнутися. Таким глибоким і сумним він був.

Варто було кабінету спорожніти, як Назар Всеволодович зайняв спорожнілий стілець, неголосно прокашлявся, уперше боячись із часів навчання в старших класах.

- Аріно, я витягну вас. Це не буде складно. Але в усього є своя ціна, - вкрадливо промовив чоловік.

- Я думала, у вас є рахунки зі слідчим...

- Хочете бути винні йому? Бути все ще пов'язаною з поліцією і завжди на гачку?

Аріна з сумнівом подивилася на офісне крісло слідчого, що пустувало. Чи хотіла вона бути пов'язана з ним? Чи завжди й з усіма він такий, яким сьогодні був із нею? І що б він попросив або ще попросить натомість за свою допомогу?

- Які ваші умови? - із приреченим зітханням уточнила дівчина, подумки підшукуючи банк, у якому могла б узяти кредит для оплати послуг адвоката. - Скільки коштують ваші послуги?

- Коштують? - здивовано усміхнувся Назар. - Вам вони не коштуватимуть нічого.

- Але ви ж щойно сказали...

- Я сказав, що в усього є ціна. Але не вимовив жодного слова про гроші.

Аріна приголомшено подивилася на співрозмовника, осяяна тривожною здогадкою.

- Хочете сказати, що?

Запитання повисло в повітрі недомовленим.

Назар зігнув витончено окреслену брову, яка явно відчула на собі догляд професійного бровиста, глузливим поглядом, немов просячи продовжити здогадку вголос.

Аріна нервово втягнула повітря носом. Прекрасно! З вогню та в полум'я. Що ж їм так усім потрібна її нижня половина тіла і зовсім не потрібна душа? Начебто й ноги не довгі, і груди не прокачані, і волосся не руде...

Гарячково шукаючи вихід із ситуації, що склалася, Аріна неуважно м'яла рукава зволоженими від хвилювання долонями.

- Я дам тобі не тільки свободу, - адвокат буквально поїдав її жадібним, голодним поглядом. - Твоє ім'я назовсім зникне зі справи, ніби й не фігурувало в ній ніколи. Я дам тобі розкіш, про яку ти не сміла мріяти. Але цього разу абсолютно чисту.

- Чисту? - сумно хмикнула Аріна. - Я, звісно, теж не Білосніжка. Але думаю, що божевільні гонорари вам платили аж ніяк не невинні овечки...

На секунду Всеядов скипів, але миттєво взяв себе в руки, оцінивши вогник характеру, що промайнув. Так навіть цікавіше. Безхребетна жіночність швидко набридає. А з нею, здається, не засумуєш.

- А коли набриднемо, знову з'явлюся як фігурант у справі? Чи підозрюваної? Чи як там це правильно називається?

- Я не відповідатиму на це запитання із серії жіночого: «А що буде далі, милий?» Ніхто й ніколи не може гарантувати тобі вічне кохання, цілковиту визначеність і нескінченне щастя. Питання аж ніяк не в цьому. У тебе дуже обмежений вибір. Ймовірно, просто не до кінця усвідомила це. Але або приймаєш мою пропозицію й отримуєш більше, ніж віддаєш... Або держадвокат, і як вийде. Якщо пощастить, зможеш повернутися додому, до батьків.

Аріна стиснулася. Така правда про неї цілком може вбити маму, у якої слабке серце. Та й батькові в очі дивитися соромно. Що вона скаже їм, якщо навіть самій собі те, що відбувається, здається жахливим і ганебним? Адже їхала вчитися і працювати. Що в підсумку? Суцільна брехня від рідної дочки? Хіба вони заслужили на це?