Розділ 5

Важко притулившись до дверей з іншого боку, Андрій перегорнув список контактів і, знайшовши необхідний, набрав більше повітря. Таке рішення могло вилитися йому в серйозні неприємності, якби хтось зі сторони дізнався. Але ніхто не дізнається. Ця людина перевірена часом. Вони не раз допомагали одне одному знайти додаткову інформацію. На інформації взагалі будувалося в його справі все. Нинішня ситуація просто не стане винятком.

Проте долоня слідчого із затиснутим у ній смартфоном трохи тремтіла, поки він слухав довгі гудки.

Ну давай же, відповідай на дзвінок. Зробити повторний виклик він би не зміг, мабуть. Чи зміг? Яке йому діло до дівчини, яка зазіхнула на красиве життя і тому закривала очі на реальну діяльність коханого? Чоловік хмикнув, машинально киваючи комусь на знак привітання. Теж мені, коханий!

Однак на секунду він засумнівався, згадавши її погляд, сповнений ніжності й тепла, коли вони говорили про Філіпа. Як завзято, нехай і наївно, вона намагалася захистити того.

Під ложечкою неприємно засмоктало. Невже вона не бачить? Чому такі Філіпи полонять милих і добрих дівчат, назавжди калічачи їм серця?

А де в цей момент був ти? Їдко поцікавився внутрішній голос. Так, працював. Як завжди. Але ж хтось же повинен ловити всю цю мерзоту і чернь. Хтось має бути санітаром кам'яних джунглів, чистильником.

- Слухаю, - відповів Назар.

Андрій здригнувся, виринаючи з роздумів.

- Вітаю, Назаре. Сподіваюся, у вас знайдеться вільна хвилина для мене? - запитав слідчий тоном, який не передбачав негативної відповіді.

- Я завжди радий поговорити з вами, - хмикнув співрозмовник. - Щоправда, зараз я на допиті. Але вже за п'ять хвилин звільнюся і...

- І зайдете до мене в кабінет, - тут же підсумував Андрій Павлович, користуючись невимовною удачею.

У таких випадках чоловік завжди говорив собі, що рішення було правильним. Інакше чому б Всесвіт так намагався допомогти йому? Адже Назар міг би бути й за сотні кілометрів звідси за обов'язком своєї діяльності.

Назар обіцяв зайти й відключився.

Видихнувши з полегшенням, Андрій твердою ходою увійшов до кабінету.

Аріна подивилася на нього поглядом переляканого, загнаного оленяти, яке чекало на розправу, але не промовила ні слова.

Він мовчки пройшов до свого крісла, сів у нього і занурився в роздуми, старанно вдаючи, що пише щось. Чоловік розумів, що це мовчазне очікування для затриманої - справжні тортури, але йому потрібен був час, щоб подумати. Мозаїка складалася надто гарно, але в ній не вистачало деяких надто важливих деталей. Він так сподівався вивудити необхідну слідству інформацію саме в Аріни. І так зрадів, що вона нічого не знає, бо не причетна.

Мішуру, яка влаштувала показовий бунт, він відпустив ще рано вранці, промурижив у камерах усю ніч. Нічого, їм буде наукою. А далі нехай розбираються з ними ті, кому він відправив записане відео, яке транслював у двійнику ютубу, щоб не побачили випадкові люди. Добре, коли у тебе у відділенні працює хакер. І взагалі іноді корисно трішки порушувати закон, відпускаючи комп'ютерника під заставу, а потім запрошуючи його ж на роботу, щоб отримати неоціненну користь для цього самого закону.

А ось Філіп... Йому було потрібно більше даних. З боку операція здавалася успішною. Ба більше, начальство вже зателефонувало висловити свою подяку за ратну працю. Однак саме це й насторожувало. Адже такий дзвінок означав, що на затриманні Філіна треба поставити крапку, не потикатися далі.

Андрій Павлович роздратовано відклав убік друкарське приладдя і задумливо подивився на Аріну, яка сиділа навпроти. Наскільки вона може бути дорога Філіпу? Чи можна використовувати це?

Вони обоє здригнулися, коли до кабінету після короткого стукоту у двері з величною поставою аристократа в енному поколінні увійшов дорого вдягнений чоловік.

- Доброго ранку, Андрію Павловичу, - офіціозно привітався чоловік, підходячи до столу слідчого.

Той підвівся на своєму місці, відповідаючи на привітальне рукостискання, і вказав рукою на вільний стілець.

Аріну той, хто прийшов, намагався демонстративно ігнорувати, викликаючи неприємний осад у душі дівчини. Утім, вона чудово розуміла його. Хоча самій від цього було не менше боляче.

- Познайомтеся, - м'яко, майже лагідно вимовив господар кабінету, звертаючись до Аріни, змусивши брови Назара здивовано здійнятися до ретельно укладеного чубчика. - Адвокат Назар Всеволодович Всеядов. Мій добрий знайомий, який спробує звільнити вас з-під варти.

Повисла сповнена загального здивування пауза, під час якої Аріна, широко розплющивши очі, з невірою дивилася то на слідчого, то на адвоката, боячись повірити своєму щастю. Тому що адвокат явно не виглядав як державний службовець. А отже, його послуги обійдуться Філіпу в копієчку. Адже їй оплачувати їх нема з чого.

Назар, своєю чергою, з цікавістю роздивлявся свою нову підзахисну. Подумки він уже погодився. Просто тому, що не мав вибору. Цей слідчий ніколи не просить ні про що пусте. Та й боргів перед ним накопичилося чимало. Складно, звісно, буде поєднати всі справи, які вже в роботі. Але скинути частину боргу...

Личко миле. Фігурка теж нічого. І, судячи з відкритого погляду і поручительства слідчого, її провину можна буде довести за відсутністю такої. Чудово, здається, намічаються захопливі будні в хорошій компанії.

- Я б хотів ознайомитися з матеріалами справи, - повідомив адвокат, не відводячи пильного погляду від дівчини навпроти.

- Так, будь ласка, - відгукнувся слідчий, охоче передаючи чоловікові одну з коричневих тек. - До завтра вона ваша.

Назар кивнув. Здається, для нього така ситуація звична.

Аріна з жахом смикала рукави своєї куртки. До завтра... Адже це означає, що ніч їй доведеться провести в камері. У компанії з ким? Боже мій!

Її благальний погляд викликав у адвоката усмішку, що розуміє.

- Думаю, що міг би впоратися з цим трохи швидше, - протягнув він, прикидаючи в розумі, які бонуси зможе за це отримати.

- Чудово.

Андрій ні секунди не сумнівався в тому, що адвокат візьметься за цю справу, і що постарається швидше ознайомитися з документами. Адже вони обидва прекрасно знали, в яких умовах перебувають заарештовані до вирішення їхньої подальшої долі. І слідчий навмисно не клопотав про поліпшення їх. Ті, хто справді винен, мають розуміти, який вигляд мають їхні вчинки й що несуть суспільству. Хоча б у тисячній частці. Нехай і так примітивно відчули на собі. Який сенс утримувати заарештованих, а потім і ув'язнених у люкс-умовах з усіма умовами, включно з інтернетом? Що думатимуть вони про скоєні злодіяння? Що такі ведуть в істинний рай на землі, з повним утриманням і комфортом? Ні вже! В іншому разі система правосуддя взагалі не має сенсу. Убив - ось тобі особняк, вкрав, ось тобі номер у готелі п'ять зірок... Де в цьому логіка?

Але ось що робити з імовірно невинними людьми, які опинилися не в тому місці й не в той час? Зрозуміло, провину або невинність доводити не йому. І все це потребує часу. Але в цьому конкретному випадку він був упевнений, що чинить правильно.

Адвокат окинув Андрія допитливим поглядом холодних синіх очей і побаченим залишився задоволений.

- Я повернуся за кілька годин, - повідомив він, встаючи та прямуючи до виходу.

Аріна розгублено дивилася йому слідом, подумки малюючи жахливі картинки камери, в яку її тепер напевно поведуть. Однак слідчий порядком здивував дівчину. Щойно двері за Назаром зачинилися, з розумінням глянув на неї.

- Якщо вам потрібно в туалет, скажіть. Я проводжу. Однією вам не можна, хоч би як сильно я вірив у вашу невинність, - прямо заявив він. - Поки її офіційно не доведено, я безсилий допомогти вам ще чимось, - ледь не винувато пояснив чоловік.

- Що ви! - у пориві вдячності Аріна схопилася з місця, сяючи від радості. - Ви й так робите для мене неймовірно багато!

Андрій тепло посміхнувся.

- Сідайте на стілець біля вікна. Нам доведеться почекати повернення адвоката. Сподіваюся, ви не проти моєї компанії?

Аріна з усмішкою похитала головою. Він зараз зробив неможливе, рятуючи її долю від шляху під укіс. Як може вона бути проти?

Дівчина тут же пересіла на вказаний стілець. І посумувала. Доля Філіпа залишалася невідомою. І навряд чи зараз доречно питати про нього. Але коли вона вибереться, то зможе вмовити Назара Всеволодовича взятися і за звільнення Філі з-під варти. Навряд чи той буде проти хорошого адвоката. А випустять, і зароблять на оплату його послуг разом. Тут уже Аріна не прийме відмови в працевлаштуванні і його заборон на роботу.

Дівчина все ще не вірила в його провину і причетність до білого порошку в її валізі. Утім, питання про дивну таблетку всередині неї залишалося відкритим. Не сама ж вона туди закотилася...

Слідчий визнав, що причина її смутку - банальна нудьга від неробства. Дбайливо запропонував скористатися його електронною книгою.

Дівчина відгукнулася радісною згодою і незабаром занурилася в читання захопливого детектива в спробі зайняти думки.

Відірвався від улюбленого заняття її змусив прихід Олексія. Вона розчаровано зітхнула - чекала адвоката.

- Андрюхо, ну ти підсиропив мені! - у наполовину жартівливому обуренні вигукнув той, хто увійшов. - Такого слизького типу, як це Фі... - він запнувся на половині слова, ошелешено дивлячись на дівчину в кутку кабінету. - Це що? - здивовано запитав чоловік, плюхаючись на стілець навпроти слідчого. - Я щось пропустив?

- Олексію, давай трохи пізніше обговоримо це, - красномовно прокашлявся Андрій.

- Природно! - реготнув той. - Ну а що вона каже?

Колега слідчого зневажливо махнув головою в бік Аріни. І чомусь їй не захотілося в цей момент сховатися, як колись. Вона відчувала себе так, ніби вже надійно захована від усіх негараздів. Незвична і дуже приємна байдужість до думки оточення дозволила дівчині поводитися впевненіше.

Вона відклала вбік електронну книгу і сміливо зустріла глузливий погляд Олексія, змушуючи його соватися на стільці.

Андрій сердито звів брови до перенісся.

- Поки провину людини не доведено, не забувай сам залишатися людиною, - викарбував чоловік.

Олексій ображено присвиснув, підводячись і демонстративно педантично заставляючи стілець під стіл.

- Яка пісня виходить!.. Ще через арештанток ти мене в кут не ставив. Честь маю!

Він глузливо відсалютував слідчому і вийшов із кабінету, невдоволено бурмочучи собі під ніс.

Андрій Павлович засмучено похитав головою, дивлячись йому вслід. Ось і пішли коридором плітки, яких йому найменше хотілося. Шеф, звісно, не повірить. Репутація стійка склалася. Але косі погляди товаришів по службі забезпечені. Може, даремно він заступився за дівчину? Заради чого підточує усталену реальність?

- Вибачте мені, - долинув до нього її ніжний голос, сповнений щирого співпереживання.

- Ви не винні, - відгукнувся слідчий, повертаючись до неї обличчям і з полегшенням усвідомлюючи, що так і є. - Люди завжди думають у міру діапазону своєї свідомості. Просто завжди неприємно дізнаватися, що діапазон добре знайомих тобі людей занадто малий...

Аріна з розумінням кивнула і в кабінеті запанувала тиша. Колись і вона з такими відкриттями стикалася.

Їй навіть здалося на мить, що в цьому кабінеті вона зовсім не заарештована, а гостя, яка завітала до старого друга. Ніби вона могла в будь-який момент встати та піти. Ніби була по-справжньому вільна. Як ніколи у своєму житті, загалом-то, і не була. Ось тільки що вона б стала робити зі своєю свободою?

Залишається тільки дочекатися Назара і з'ясувати, а чи зможе вона її знайти...