Розділ 5

Тяжко притулившись до дверей з іншого боку, Андрій передивився список контактів і, знайшовши необхідний, набрав більше повітря. Таке рішення могло вилитися йому в серйозні неприємності, якби хтось із боку дізнався. Але ніхто не дізнається. Ця людина перевірена часом. Вони неодноразово допомагали одне одному знайти додаткову інформацію. На інформації взагалі будувалося у справі все. Нинішня ситуація просто не стане винятком.

Тим не менш, долоня слідчого із затиснутим у ній смартфоном трохи тремтіла, поки він слухав довгі гудки.

Ну, давай же, відповідай на дзвінок. Зробити повторний виклик він не зміг би, мабуть. Чи зміг? Яка йому справа до дівчинки, що зазіхнула на гарне життя і тому заплющувала очі на реальну діяльність коханого? Чоловік хмикнув, машинально киваючи комусь на знак вітання. Теж мені, коханий!

Однак на секунду він засумнівався, згадавши її погляд, сповнений ніжності та тепла, коли вони говорили про Філіпа. Як завзято, хай і наївно, вона намагалася захистити того.

Під ложечкою неприємно засмоктало. Невже вона не бачить? Чому такі Філіпи полонять милих і добрих дівчат, назавжди калічать їм серця?

А де ти був? Їдко поцікавився внутрішній голос. Так, працював. Як завжди. Але ж хтось повинен ловити всю цю мерзоту і чернь. Хтось має бути санітаром кам'яних джунглів, чистильником.

- Слухаю, - відповів Назар.

Андрій здригнувся, виринаючи з роздумів.

- Вітаю, Назаре. Сподіваюся, у вас є вільна хвилина для мене? - спитав слідчий тоном, який не передбачав негативної відповіді.

- Я завжди радий поговорити з вами, - хмикнув співрозмовник. - Щоправда, зараз я на допиті. Але вже за п'ять хвилин звільнюся і...

- І зайдете до мене в кабінет, - відразу підсумував Андрій Павлович, користуючись невимовною удачею.

У таких випадках чоловік завжди казав собі, що рішення було правильним. Інакше чому б Всесвіт так намагався допомогти йому? Адже Назар міг би бути і за сотні кілометрів звідси за родом своєї діяльності.

Назар обіцяв зайти та відключився.

Видихнувши з полегшенням, Андрій твердою ходою увійшов до кабінету.

Арина подивилася на нього поглядом переляканого, загнаного оленя в очікуванні розправи, але не вимовила жодного слова.

Він мовчки пройшов до свого крісла, сів у нього і поринув у роздуми, старанно вдаючи, що пише щось. Чоловік розумів, що це мовчазне очікування для затриманої – справжнє катування, але йому потрібен був час, щоб подумати. Мозаїка складалася дуже гарно, але в ній не вистачало деяких дуже важливих деталей. Він так сподівався вивудити необхідну слідству інформацію саме в Арини. І так зрадів, що вона нічого не знає, бо не причетна.

Мішуру, яка влаштувала показовий бунт, він відпустив ще рано-вранці, промуриживши в камерах всю ніч. Нічого, їм буде наукою. А далі нехай розбираються з ними ті, кому він відправив записане відео, яке транслював у двійнику ютуба, щоб не побачили випадкові люди. Добре, коли у тебе у відділенні працює хакер. І взагалі іноді корисно трошки порушувати закон, відпускаючи комп'ютерника під заставу, а потім запрошуючи його на роботу, щоб отримати безцінну користь для цього самого закону.

А ось Філіп... Йому потрібно більше даних. З боку операція видавалася успішною. Більше того, начальство вже зателефонувало висловити свою подяку за ратну працю. Однак саме це й насторожувало. Адже такий дзвінок означав, що на затриманні Філіна треба поставити крапку, не потикатися далі.

Андрій Павлович роздратовано відклав убік приналежності, що пишуть, і задумливо подивився на Арину, що сиділа навпроти. Наскільки вона може бути дорогою Філіпу? Чи можна використати це?

Вони обидва здригнулися, коли до кабінету після короткого стуку у двері з величною поставою аристократа в енному поколінні зайшов дорого одягнений чоловік.

- Доброго ранку, Андрію Павловичу, - офіційно привітався чоловік, підходячи до столу слідчого.

Той підвівся на своєму місці, відповідаючи на вітальний потиск рук і вказав рукою на вільний стілець.

Арину прибулий намагався демонстративно ігнорувати, викликаючи неприємний осад у душі дівчини. Втім, вона чудово розуміла його. Хоча самій від цього було не менше боляче.

- Познайомтеся, - м'яко, майже лагідно промовив господар кабінету, звертаючись до Арини, змусивши брови Назара здивовано спурхнути до ретельно покладеного чубчика. - Адвокат Назар Всеволодович Всеядов. Мій добрий знайомий, який спробує звільнити вас з-під варти.

Повисла сповнена загального подиву пауза, під час якої Арина, широко розплющивши очі, дивилася то на слідчого, то на адвоката, боячись повірити своєму щастю. Тому що адвокат явно не виглядав державним службовцем. А значить, його послуги обійдуться Філіпу в копійчину. Адже їй оплачувати їх нема з чого.

Назар, своєю чергою, з цікавістю розглядав свою нову підзахисну. Подумки він уже погодився. Просто тому, що не мав вибору. Цей слідчий ніколи не просить ні про що пусте. Та й боргів перед ним назбиралося чимало. Складно буде поєднати всі справи, які вже в роботі. Але скинути частину боргу...

Особа мила. Фігурка також нічого. І, судячи з відкритого погляду та поруки слідчого, її провину можна буде довести через відсутність такої. Відмінно, здається, намічаються захоплюючі будні у добрій компанії.