Розділ 5

Важко притулившись до дверей з іншого боку, Андрій перегорнув список контактів і, знайшовши необхідний, набрав більше повітря. Таке рішення могло вилитися йому в серйозні неприємності, якби хтось зі сторони дізнався. Але ніхто не дізнається. Ця людина перевірена часом. Вони не раз допомагали одне одному знайти додаткову інформацію. На інформації взагалі будувалося в його справі все. Нинішня ситуація просто не стане винятком.

Проте долоня слідчого із затиснутим у ній смартфоном трохи тремтіла, поки він слухав довгі гудки.

Ну давай же, відповідай на дзвінок. Зробити повторний виклик він би не зміг, мабуть. Чи зміг? Яке йому діло до дівчини, яка зазіхнула на красиве життя і тому закривала очі на реальну діяльність коханого? Чоловік хмикнув, машинально киваючи комусь на знак привітання. Теж мені, коханий!

Однак на секунду він засумнівався, згадавши її погляд, сповнений ніжності й тепла, коли вони говорили про Філіпа. Як завзято, нехай і наївно, вона намагалася захистити того.

Під ложечкою неприємно засмоктало. Невже вона не бачить? Чому такі Філіпи полонять милих і добрих дівчат, назавжди калічачи їм серця?

А де в цей момент був ти? Їдко поцікавився внутрішній голос. Так, працював. Як завжди. Але ж хтось же повинен ловити всю цю мерзоту і чернь. Хтось має бути санітаром кам'яних джунглів, чистильником.

- Слухаю, - відповів Назар.

Андрій здригнувся, виринаючи з роздумів.

- Вітаю, Назаре. Сподіваюся, у вас знайдеться вільна хвилина для мене? - запитав слідчий тоном, який не передбачав негативної відповіді.

- Я завжди радий поговорити з вами, - хмикнув співрозмовник. - Щоправда, зараз я на допиті. Але вже за п'ять хвилин звільнюся і...

- І зайдете до мене в кабінет, - тут же підсумував Андрій Павлович, користуючись невимовною удачею.

У таких випадках чоловік завжди говорив собі, що рішення було правильним. Інакше чому б Всесвіт так намагався допомогти йому? Адже Назар міг би бути й за сотні кілометрів звідси за обов'язком своєї діяльності.

Назар обіцяв зайти й відключився.

Видихнувши з полегшенням, Андрій твердою ходою увійшов до кабінету.

Аріна подивилася на нього поглядом переляканого, загнаного оленяти, яке чекало на розправу, але не промовила ні слова.

Він мовчки пройшов до свого крісла, сів у нього і занурився в роздуми, старанно вдаючи, що пише щось. Чоловік розумів, що це мовчазне очікування для затриманої - справжні тортури, але йому потрібен був час, щоб подумати. Мозаїка складалася надто гарно, але в ній не вистачало деяких надто важливих деталей. Він так сподівався вивудити необхідну слідству інформацію саме в Аріни. І так зрадів, що вона нічого не знає, бо не причетна.

Мішуру, яка влаштувала показовий бунт, він відпустив ще рано вранці, промурижив у камерах усю ніч. Нічого, їм буде наукою. А далі нехай розбираються з ними ті, кому він відправив записане відео, яке транслював у двійнику ютубу, щоб не побачили випадкові люди. Добре, коли у тебе у відділенні працює хакер. І взагалі іноді корисно трішки порушувати закон, відпускаючи комп'ютерника під заставу, а потім запрошуючи його ж на роботу, щоб отримати неоціненну користь для цього самого закону.

А ось Філіп... Йому було потрібно більше даних. З боку операція здавалася успішною. Ба більше, начальство вже зателефонувало висловити свою подяку за ратну працю. Однак саме це й насторожувало. Адже такий дзвінок означав, що на затриманні Філіна треба поставити крапку, не потикатися далі.

Андрій Павлович роздратовано відклав убік друкарське приладдя і задумливо подивився на Аріну, яка сиділа навпроти. Наскільки вона може бути дорога Філіпу? Чи можна використовувати це?

Вони обоє здригнулися, коли до кабінету після короткого стукоту у двері з величною поставою аристократа в енному поколінні увійшов дорого вдягнений чоловік.

- Доброго ранку, Андрію Павловичу, - офіціозно привітався чоловік, підходячи до столу слідчого.

Той підвівся на своєму місці, відповідаючи на привітальне рукостискання, і вказав рукою на вільний стілець.

Аріну той, хто прийшов, намагався демонстративно ігнорувати, викликаючи неприємний осад у душі дівчини. Утім, вона чудово розуміла його. Хоча самій від цього було не менше боляче.

- Познайомтеся, - м'яко, майже лагідно вимовив господар кабінету, звертаючись до Аріни, змусивши брови Назара здивовано здійнятися до ретельно укладеного чубчика. - Адвокат Назар Всеволодович Всеядов. Мій добрий знайомий, який спробує звільнити вас з-під варти.

Повисла сповнена загального здивування пауза, під час якої Аріна, широко розплющивши очі, з невірою дивилася то на слідчого, то на адвоката, боячись повірити своєму щастю. Тому що адвокат явно не виглядав як державний службовець. А отже, його послуги обійдуться Філіпу в копієчку. Адже їй оплачувати їх нема з чого.

Назар, своєю чергою, з цікавістю роздивлявся свою нову підзахисну. Подумки він уже погодився. Просто тому, що не мав вибору. Цей слідчий ніколи не просить ні про що пусте. Та й боргів перед ним накопичилося чимало. Складно, звісно, буде поєднати всі справи, які вже в роботі. Але скинути частину боргу...

Личко миле. Фігурка теж нічого. І, судячи з відкритого погляду і поручительства слідчого, її провину можна буде довести за відсутністю такої. Чудово, здається, намічаються захопливі будні в хорошій компанії.