Розділ 3

Аріна не могла навіть поворухнутися, мозок вибухнув від яскравого контрасту його швидкості та навмисної неквапливості оператора.

Та й навіщо поспішати, якщо вже ніхто й нікуди не поїде, а завтра не полетить, з гіркою іронією усвідомила дівчина. Спостерігаючи як у сповільненій плівці, як з обох боків шляхи до відступу Філіпу перегороджують поліційні автомобілі.

Її вже навіть не здивувало, що скрутивши Філіпа, співробітники поліції попрямували з доповіддю саме до оператора.

Захоплюючись воістину геніальним планом впровадження та арештів, Аріна злякано здригнулася, ніби опритомнівши, коли на її руках, як і в решти дівчат, замикалися наручники.

Кинувши переляканий, зацькований погляд на Філіпа, який озлоблено стежив за тим, що відбувалося навколо, слухняно побрела в зазначену машину.

Варто було їй опинитися на задньому сидінні, як одразу ж знову накотилася сонливість і апатія. Хотілося вибратися з цього липкого, неприємного стану, хотілося кричати, кликати Філіпа, допомогти йому. Але сил ні на що не було.

- Слідчий Андрій Павлович Гринько, - коротко і доволі м'яко представився чоловік, сідаючи на пасажирське сидіння попереду і повертаючись до неї обличчям.

Здавалося б, він зняв тільки окуляри, але як від цього змінився його вигляд. Неймовірно. Утім, погляд залишився той самий. Пронизливий, упевнений, сильний та іронічний. А ще трішки стривожений.

- Ви поїдете в моїй машині. І дорогою ми заїдемо в лікарню. Мені категорично не подобається ваш стан.

Аріна слухняно кивнула, не бажаючи вірити в те, що відбувається. На мить промайнула навіть шалена думка скористатися зупинкою біля медиків і втекти. Але навіщо? Куди? І що вона робитиме далі?

Ні, це однозначно позначився швидкоплинний вплив перегонів на неї. Відмахнувшись від божевільної думки, притулила голову до спинки свого сидіння, одразу занурюючись у дрімоту.

Тільки б батьки не дізналися, гарячково думала дівчина. Гарне ж у них складеться враження про її коханого, якщо знайомство відбудеться саме за таких обставин. Треба попросити слідчого не зв'язуватися з її рідними. Він, здається, має цілком людську подобу.

Цікаво, а пітбуля теж спіймали чи йому вдалося втекти?

Світ похитнувся і поплив. Розплющила очі Аріна вже в палаті. Одномісній. Перше, що впало в око, решітки на вікнах. Гірко посміхнувшись, усвідомила, що ідея з втечею спочатку була провальною. Зрозуміло, ніхто не повіз би її у звичайну клініку.

На стільці біля її ліжка сидів слідчий. Витягнувши ноги, втомлено масажував рукою перенісся. Так, нелегка в них усіх видалася нічка.

Чомусь злитися на нього, ображатися, ненавидіти не виходило.

Дівчина опустила погляд, впираючись ним у голку, що стирчала з її руки. Простежила за системою, що тягнулася прозорим тонким шлангом до стійки з ліками. Що б це не було, свідомість прояснювалася і світ більше не водив навколо неї хоровод.

- Що зі мною? - трохи захриплим від довгого мовчання голосом поцікавилася вона.

Чоловік повільно підняв голову.

- Гарне запитання. І я збирався почути відповідь на нього від вас. Що з вами?

Аріна на секунду прикрила очі. Вона й гадки не мала, що з нею відбувається. Про що й повідомила йому максимально чесно.

Слідчий насупився, марно намагаючись розгадати причину її стану.

- Ви вагітні? - щосили намагався зберігати з нею дистанцію. Але виходило все складніше. Її очі затоплювали безпорадною ніжністю і в них хотілося дивитися вічно.

Вона не відводила погляд, не смикала руками простирадло. Максимально відкрито дивилася йому в очі та, здається, нічого не приховувала. Але!..

Ця дівчина - підозрювана. Те, що ніхто з групи нічого не знає про неї, зовсім не означає, що вона нічого не знає про те, що відбувається. Наївних і чистих дів він на своєму віку зустрічав чимало. І всі вони, як правило, на ділі виявлялися тими ще вовчицями.

- Я маю відвезти вас у відділок і допитати за всіма правилами, як зараз допитують інших учасників... хм, перегонів, - неголосно вимовив Андрій Павлович.

Потім рвучко нахилився вперед, підтягуючи ноги так, щоб упертися в них ліктями, а руки зчепити в замок.

- Але якщо ви помрете дорогою або у відділенні, навряд чи мені, правосуддю або, тим більше вам від цього стане легше.

Аріна несміливо кивнула, погоджуючись.

- Зараз вас оглянуть лікарі, візьмуть необхідні аналізи. І якщо в них не буде заперечень, ми зможемо з вами перебратися в мій кабінет.

Не чекаючи її відповіді, чоловік піднявся і вийшов із палати.

Слухаючи звук його кроків, вона зловила себе на тому, що плаче.  По скронях котилися мовчазні сльози.

Аріна злякалася саму себе. Вона знала, що ні в чому не винна. Однак розуміла й те, що спіймали її не на грі в лото чи на фортепіано. Стрітрейсинг офіційно заборонений у країні, і додатковими санкціями карається безпосередньо в цьому місті. Знали про це і всі учасники та вболівальниці. Але ніхто з них не зробив навіть найменшої спроби зупинити адреналінове дійство. Включаючи її саму.