Розділ 2

Арину турбував емоційний стан коханого. Філіп весь день був занурений у власні роздуми. І ці думи явно носили аж ніяк не легкий і позитивний характер. Він був поруч лише фізично. Насправді ж був відсутній, дратувався на кожне її запитання, був різким у відповідях.

Дівчина занепокоїлася, але від прямої розмови він вислизнув.

Ближче до вечора йому зателефонували. Спершу Філ відповів так само агресивно. Наче давав зрозуміти, що нерви ніяк не пов'язані з нею особисто. Просто щось у справах пішло не так. Що саме? Батько вчив не лізти до чоловіка з розпитуваннями, поки той сам не вирішить поділитися наболілим. У цьому є частина жіночої мудрості. І Арина добре засвоїла цей урок.

Однак до кінця телефонної розмови Філіп ніби розцвів, повеселішав, посміхнувся. Що там за загадковий співрозмовник зумів підняти йому настрій?

- Скоро будемо, - коротко пообіцяв чоловік і натиснув на відбій.

Коли він обернувся до Арири, в очах хлюпалися веселощі та азарт. Дівчина мимоволі теж розпливлася в усмішці, ніби вбирала і відбивала кожну його емоцію.

- Гарні новини? – уточнила несміливо.

- Чудові! - вигукнув Філіп, підхопив її під сідниці, скидаючи вгору, мов пушинку, і закружляв по кімнаті. - На нас чекають неповторні веселощі!

Арина міцно вхопилася за його плечі. Не відриваючись, дивилася йому в очі. Великі та чисті бездонні зелені озера веселощів та пристрастей. Він був одним із тих чоловіків, які вміють заповнювати собою весь простір навколо. І якщо він хмурився, то навіть до блиску відмиті тарілки виглядали не біло білими, а посірілими. Але варто йому розвеселитися, як у квартирі сяяло абсолютно все. Навіть якщо за вікном йшов дощ і грозові хмари роздавали нещасним перехожим громи та блискавки.

- Одягайся! - скомандував він, опускаючи дівчину на підлогу і грайливо клацаючи по носі. - Кросівки, джинси, футболка та косуха.

Арина скривилася. Їй було набагато приємніше, коли всі слова він вимовляв повністю, а в мові були відсутні сленг та жаргонізми. Але, на жаль, це не його мама все життя працювала вчителем мови та літератури. Філу це слух не різало.

Слухняно поплелася в невелику спільну з ним гардеробну.

Дивно накотила втома. Хотілося закутатись у теплий плед і весь вечір провалятися у ліжку, дивлячись удвох якийсь фільм. Складно залишатися домосідкою поруч із фантануючим енергією та ідеями спільного дозвілля чоловіком. Філіп без кінця вигадував щось нове, активне. Іноді вона струшувала себе і насправді отримувала задоволення від божевільного, сповненого адреналіну, активного відпочинку. Але частіше після цього хотілося якраз відпочити. Як це поєднати, Арина гадки не мала. А порадитись із батьками соромилася. Адже з Філіпом так і не познайомила їх. Він категорично відмовлявся від цієї умовної процедури, прийнятої в пристойних сім'ях, на думку дівчини.

Це засмучувало її. Адже доводилося брехати, що гроші, які раз на місяць надсилала їм, вона заробляє у лікарні.

Потай від Філа кілька разів намагалася все-таки влаштуватися на роботу. Але відповідь потенційних роботодавців не змінювалась.

У два попередні рази Філіп потяг Аріну на колесо огляду та стрибки з парашутом. Добре, що парні. Це було вкрай хвилюючим, романтичним і... страшним випробуванням. Але розповісти про свій страх висоти так і не наважилася. Особливо після його захопленого, сповненого гордості за неї коментаря десь у лісі, де вони приземлилися і чекали на решту членів команди. Арина полохливо тулилася до нього, шарахаючись від кожного шереху. А він обіймав і цілував її доти, доки все інше не перестало мати значення. А потім з'явилися інші хлопці і їй довелося квапливо впорядковувати одяг і волосся під їхніми розуміючими поглядами і усмішками.

Цікаво, на яку авантюру він щойно знову погодився?

Одягаючи джинси, заплуталася у штанинах і мало не впала. Різко запоморочилося, вторячи тупому ниючому болю у попереку. Дивно, місячні тільки закінчилися. На біль у їхньому переддень не схоже. Може, спала незручно, чи затекли м'язи?

Арина ніжно посміхнулася спогадам про поцілунки та ласки Філіпа. Ні, після цього сон може бути тільки блаженним, навіть лікувальним. Тоді в чому справа?

У голові прояснилося, і вона поспішно відмахнулася від настирливих думок, що заважали почуватися щасливою.

Філіп завжди впевнено стверджував, що щастя - це не подія, а стан душі. І його неодмінно треба підтримувати у собі, хоч би що відбувалося.

Покінчивши з перевдяганням, Арина окинула відбиток прискіпливим поглядом. Цілком сучасна, симпатична дівчина. Столична. Якби не погляд. Той видавав її, залишаючись теплим, без нотки сталі та впевненості у своїх достоїнствах. Такого, мабуть, і не виробити. Лише народитися з ним. Що б там не розповідали на всіляких тренінгах та коуч-сесіях.

- Ти готова? - вигукнув з передпокою Філіп, нетерпляче пританцьовуючи в очікуванні супутниці.

Арина здалася перед ним, не надто впевнено поправляючи одяг.

- Ну як? - тихо спитала дівчина.

- Відпадний прикид! - підсумував Філіп, тягаючи її до виходу за руку і на ходу цілуючи в губи.

Їй самій у такому вбранні імпонували лише білі кросівки та зручні джинси. Але сперечатися, коли тебе ось так цілує коханий чоловік? Це ж просто безглуздо!