Розділ 2

Аріну тривожив емоційний стан коханого. Філіп весь день був занурений у власні роздуми. І думи ці явно мали аж ніяк не легкий і позитивний характер. Він перебував поруч тільки фізично. Насправді ж був відсутній, дратувався на кожне її запитання, був різкий у відповідях.

Дівчина занепокоїлася, але від прямої розмови він вислизнув.

Ближче до вечора йому зателефонували. Спершу Філ відповів так само агресивно. Немов давав зрозуміти, що нерви ніяк не пов'язані з нею особисто. Просто щось у справах пішло не так. Що саме? Батько вчив не лізти до чоловіка з розпитуваннями, поки той сам не вирішить поділитися наболілим. У цьому і є частина жіночої мудрості. І Аріна добре засвоїла цей урок.

Однак до кінця телефонної розмови Філіп немов розквітнув, повеселішав, посміхнувся. Що там за загадковий співрозмовник зумів так підняти йому настрій?

- Скоро будемо, - коротко пообіцяв чоловік і натиснув відбій.

Коли він обернувся до Аріни, в очах хлюпали веселощі й азарт. Дівчина мимоволі теж розплилася в усмішці, ніби вбирала і відображала кожну його емоцію.

- Хороші новини? - уточнила несміливо.

- Чудові! - вигукнув Філіп, підхопив її під сідниці, підкидаючи вгору, наче пухнастик, і закружляв кімнатою. - На нас чекають неповторні веселощі!

Аріна міцно вхопилася за його плечі. Не відриваючись дивилася йому в очі. Великі й чисті бездонні зелені озера веселощів і пристрасті. Він був одним із тих чоловіків, які вміють заповнювати собою весь простір навколо. І якщо він хмурився, то навіть до блиску відмиті тарілки виглядали не білосніжно білими, а посірілими. Але варто було йому розвеселитися, як у квартирі сяяло абсолютно все. Навіть якщо за вікном ішов дощ і грозові хмари роздавали нещасним перехожим громи й блискавки.

- Одягайся-но! - скомандував він, опускаючи дівчину на підлогу і грайливо клацаючи по носі. - Кросівки, джинси, футболка і косуха.

Аріна поморщилася. Їй було набагато приємніше, коли всі слова він вимовляв повністю, а в мові були відсутні сленг і жаргонізми. Але, на жаль, це не його мама все життя працювала вчителем мови та літератури. Філу це слух не різало.

Слухняно попленталася в невелику спільну з ним гардеробну.

Дивно накотила втома. Хотілося закутатися в теплий плед і весь вечір провалятися в ліжку, дивлячись удвох якийсь фільм. Складно залишатися домосідкою поруч із чоловіком, який фонтанує енергією та ідеями спільного дозвілля. Філіп без кінця придумував щось нове, активне. Іноді вона струшувала себе і насправді отримувала задоволення від божевільного, сповненого адреналіну, активного відпочинку. Але частіше після цього хотілося якраз відпочити. Як це поєднати, Аріна поняття не мала. А порадитися з батьками соромилася. Адже з Філіпом так і не познайомила їх. Він категорично відмовлявся від цієї вельми умовної процедури, прийнятої в пристойних сім'ях, на думку дівчини.

Це засмучувало її. Адже доводилося брехати, що гроші, які раз на місяць відправляла їм, вона заробляє в лікарні.

Потайки від Філа кілька разів намагалася все ж таки влаштуватися на роботу. Але відповідь потенційних роботодавців не змінювалася.

У два попередні рази Філіп потягнув Аріну на колесо огляду і стрибки з парашутом. Добре, що парні. Це було вкрай захопливо, романтично і... страшно. Але розповісти про свій страх висоти так і не наважилася. Особливо після його захопленого, сповненого гордості за неї коментаря десь у лісі, де вони приземлилися й чекали на решту членів команди. Аріна полохливо тулилася до нього, шарахаючись від кожного шереху. А він обіймав і цілував її доти, доки все інше не перестало мати значення. А потім з'явилися інші хлопці, і їй довелося квапливо приводити до ладу одяг і волосся під їхніми тямущими поглядами й усмішками.

Цікаво, на яку авантюру він щойно знову погодився?

Одягаючи джинси, заплуталася у штанинах і мало не впала. Різко закрутилася голова, вторячи тупому болю в попереку, що ниє. Дивно, місячні щойно закінчилися. На біль напередодні них не схоже. Може, спала незручно, затекли м'язи?

Аріна ніжно посміхнулася спогадам про поцілунки й пестощі Філіпа. Ні, після цього сон може бути тільки блаженним, лікувальним навіть. Тоді в чому справа?

У голові прояснилося, і вона поспішно відмахнулася від настирливих думок, що заважали почуватися щасливою.

Філіп завжди впевнено стверджував, що щастя - це не подія, а стан душі. І його неодмінно потрібно підтримувати в собі, що б не відбувалося.

Покінчивши з переодяганням, Аріна окинула відображення прискіпливим поглядом. Цілком сучасна, симпатична дівчина. Столична. Якби не погляд. Той видавав її, залишаючись теплим, без нотки сталі та впевненості у своїх перевагах. Такий, мабуть, і не виробити. Тільки народитися з ним. Що б там не розповідали на всіляких тренінгах і коуч-сесіях.

- Ти готова? - вигукнув із передпокою Філіп, нетерпляче пританцьовуючи в очікуванні супутниці.

Аріна з'явилася перед ним, не надто впевнено поправляючи на собі одяг.

- Ну... як? - неголосно запитала дівчина.

- Відпадний прикид! - підсумував Філіп, тягнучи її до виходу за руку і на ходу цілуючи в губи.

Їй самій у такому вбранні імпонували тільки білі кросівки та зручні джинси. Але сперечатися, коли тебе ось так цілує коханий чоловік? Це ж просто нерозумно!

- Куди ми їдемо? - запитала вже на виході з під'їзду.

- Побачиш, - змовницьки підморгнув Філіп, саджаючи дівчину в авто. - І тобі сподобається!

Упевнено зачинивши дверцята перед її носом, мало не підстрибом попрямував на водійське сидіння.

Аріна звернула увагу, що на вечір він узяв другу машину. Приземкувату, обтічну. Вона нічого не розуміла в марках і типах кузовів. Та й важливішим було майже гарячкове сяйво його щасливих очей. Однак одне дівчина встигла засвоїти за час спільного проживання. Їхатимуть швидко.

Пристебнула ремінь під його сміхотливим поглядом.

- Увімкни обігрів, будь ласка, - попросила, відчуваючи, як під шкіру став пробиратися холодок.

Чоловік здивовано підкинув брови, але слухняно виконав прохання, направляючи на неї потоки теплого повітря.

Йому самому саме час було охолодитися. Кров вирувала, розганяючи по тілу жар. У нього все вийде. Ще ніколи він не був так близький до своєї мети. А цей вечір проведе так, як любить, на швидкості.

Аріна здивовано заморгала, усвідомивши, що різкий поштовх, який вона відчула, це зупинка. Треба ж, навіть у цій ситуації примудрилася заснути.

Філіп на це уваги не звернув. Його вже повністю поглинули події за вікном спортивного автомобіля. Він квапливо вибрався з нього, тут же потрапивши в дружні обійми старих знайомих. Від посмішок уже зводило щелепи, але йому хотілося цього. Хотілося почуватися вільним і легким, як вітер, і таким же доленосним.

Скрививши губи в підступній усмішці, передчуваючи свій тріумф, Філіп нарешті згадав про Аріну. На той час дівчина неохоче і сама покинула салон автомобіля, вже здогадуючись, що тут станеться і не маючи ні найменшого бажання залишатися в спорткарі. Перегони. Ось куди привіз її Філіп.

Цю частину міста вона абсолютно не знала. Але прекрасно розуміла, що стартувавши від моста, що височів чорною громадою на тлі неба, що темніло, перегонники увірвуться в тишу міських доріг, тривожачи сон стомлених робочими буднями городян.

Молоді хлопці виглядали й справді драйвово. І це проявлялося не стільки в елегантно недбалих зачісках і одязі, легкій ході, скільки в очах, що блищали азартом.

Дівчата стояли окремою групкою, хихикаючи, спостерігаючи за своїми хлопцями. Чоловікам зараз не до них.

Аріна посміхнулася, дивлячись на Філіпа. Він світився як лампочка, що розсіює темряву перед поглядом наляканого малюка. І цим малюком була вона.

Безумовно, дівчина пишалася його сміливістю, силою, навичками та кмітливістю. Але також боялася за його життя. Стрітрейсинг - не те заняття, якому варто було б присвятити вечір перед відльотом у чергове відрядження.

Мерзлякувато поїжившись від пориву вітру, застебнула шкіряну куртку. Дивно, але такі речі ніколи не зігрівали її так само добре, як стара розтягнута в'язана кофта бабусі в далекому дитинстві. У неї можна було закутатися до самого носа, зникнувши в надрах одягу з історією Тома Соєра в руках. Аріну захоплювали витівки хлопчиська і його друга, але сама вона ніколи б на таке не зважилася, боячись засмутити маму і тата.

Нічні перегонники повинні будуть зробити коло за заздалегідь заготовленим маршрутом, побувавши в кожному районі міста, і повернутися до мосту. Тут, згідно з планом організаторів, на них чекатимуть подруги та інша частина групи підтримки. Переможець за умовами отримає грошовий приз у розмірі десяти тисяч доларів.

- Якщо доїде живим і не спіймають лягаві, - іронічно посміхнувся молодий чоловік, що стояв поруч, легко поправляючи окуляри прямокутної форми в сріблястій оправі.

Аріна тільки зараз помітила його, слухаючи умови перегонів. З цікавістю роздивляючись фігуру незнайомця, поставила собі питання, хто він і що робить тут. На азартного перегонника зовсім не схожий. На вболівальника теж.

Він з розумінням хмикнув, безпомилково прочитавши в її очах не поставлене вголос запитання.

- Я - оператор, - пояснив чоловік і раптом його погляд пом'якшився. Він помітив стан Аріни. - З вами все гаразд?

- Дякую, - машинально кивнула дівчина, - зі мною все гаразд.

Спроба закутатися таки в куртку знову не принесла бажаного результату.

- Ось, візьміть, - співрозмовник насупився, стягуючи з себе плед і дбайливо укутуючи її.

Аріна мляво запротестувала:

- А як же ви? Ви ж тоді замерзнете.

- Нісенітниця! Я все одно їду з ними, - він махнув рукою в бік машини, що чекала на нього.

- То ви теж перегонник? - здивувалася, розглядаючи химерну конструкцію в його руках.

- Ні, - знову посміхнувся, піднімаючи вище джойстик і демонструючи їй професійне обладнання. - Це квадрокоптер із фото та відеофіксацією. А я керуватиму ним із машини. Минулі перегони пройшли не надто чесно...

- Ну так, - легко погодилася Аріна, - десять тисяч - це не іграшки.

Молодий чоловік тихо засміявся, намагаючись не привертати до них уваги.

Він дивився на миловидну дівчину перед собою і не міг зрозуміти, як вона могла опинитися тут, у такій сумнівній для неї компанії.

- Десять тисяч якраз іграшки. Перегони затівають із зовсім іншою метою, - з досадою протягнув він.

Вона здивовано підняла брови, вичікувально глянувши на нього.

Оператор не міг повірити, що вона не знає справжньої мети сьогоднішнього заїзду. Однак що довше дивився на неї, то більше з'являлося впевненості, що вона не бреше і не хитрує. Коли він уже збирався пояснити реальну картину того, що відбувається, наскільки міг собі це дозволити, за спиною в незнайомки, як гриб після дощу, виріс Філіп. Він знав, що з Філом ніхто при здоровому глузді не став би сперечатися.

Піднявши руки в примирливому жесті, обережно відступив на крок назад, даючи зрозуміти, що не має жодних планів на чужу дівчину.

- Спасибі, що подбав про мою дівчину, - ліниво розтягуючи слова, вимовив Філіп, притискаючи її до себе спиною.

Стан Аріни йому не подобався. Він відчував, як дівчина тремтить під його рукою. Завтра виліт, і скасовувати його ніяк не можна. Справа погана.

- Мені не складно, - відгукнувся відеооператор, дедалі далі відходячи вбік.

Періодично протягом вечора він усе ще кидав крадькома на Аріну погляди, що вивчали, про неї мало знали навіть отруйні подружки стрітрейсерів. Він намагався запитати.

Загадкова фігура. З нею чомусь хотілося поділитися пледом. Зігріти її. А краще обійняти. Намагаючись відігнати цю недозволену ману, з головою поринув у роботу.

Аріна ж зосередила всю свою увагу на Філіпі. Ні з ким із дівчат спілкуватися не хотілося, а поговорити з оператором більше не вдавалося. Здавалося, він уникає її.

- Якщо тобі нездужає, я можу викликати тобі таксі, - невдоволено насупився Філ, повертаючи її до себе обличчям.

- Ні, що ти, - тут же заперечила, кладучи голову йому на груди. - Я ніколи не була на таких... заходах. Хочу подивитися. Напевно, просто трохи втомилася.

Намагаючись бадьоритися, побажала йому успіхів і перемоги, обдарувала важким поцілунком, викликавши хвилю палкої заздрості в інших дівчат, і відпустила до автомобіля.

Філ радісно помчав, якого підганяв азарт майбутніх перегонів, одразу ж забувши про неї. Аріна ж постаралася відійти якомога далі вбік і почала терпляче чекати повернення свого хлопця. Що ж ще їй залишалося?

Втім, інший варіант їй підказав сам Філіп, надіславши посилання на пряму трансляцію перегонів. Виявляється, оператор виводив картинку відразу в ютуб. І ось тепер їй стало зрозуміло, що саме той не встиг пояснити.

Знімання вели дуже вміло. Так, що ні облич перегонників, ні номерів автомобілів видно не було. Вочевидь, усе ж таки у сміливості теж була своя межа - адже такі перегони нічними вулицями міста заборонені законом.

Зараз вони всі стояли з опущеними вниз головами. Аріна дивилася то на них, то на свій гаджет, де вже йшла пряма трансляція. Немов заворожена, не могла відвести погляд від того, що відбувається. Настільки магнетичний вигляд мали широкоплечі високі чоловіки в чорних шкіряних куртках і темних джинсах. Немов за командою, кожен із них надів маску і тільки тоді підняли голови. Не знай вона навіть Філа особисто, могла б здогадатися, що він нехитро ховається під маскою пугача.

Захоплена спостереженням, Аріна на якийсь час навіть забула про своє дивне нездужання.

Дівчата з групи підтримки пискляво заулюлюкали, вигукуючи підбадьорливі слова і цілі римовані промовки.

Якщо ці перегони не заради грошей, тоді навіщо? Ставила собі питання Аріна. Розуміючи, що десять тисяч - це навіть не чверть вартості автомобіля будь-якого з учасників. Такі машини вона бачила тільки в дорогих глянцевих журналах і незмінно асоціювала їх із якимись «небожителями» фінансової еліти.

Коли в кадрі вперед виступив чоловік у масці пітбуля, Аріна мимоволі відсахнулася. Його агресія відчувалася навіть крізь маску.

- Ви дивитеся цю пряму трансляцію, і тремтіть. Ви боїтеся нас, - зло й упевнено промовив він.

Аріна злякано затиснула рот рукою. У другій вона міцно тримала телефон. У що ж вляпався Філіп? Що це за люди такі? Але гукнути його або якось інакше привернути на себе увагу не можна. Так вона тільки видасть коханого.

- І це правильно, - продовжував лідер, розпливаючись у задоволеній усмішці.

Його маска займала лише половину обличчя, залишаючи нижню частину відкритою.

- Ми увірвемося на вулиці цього міста, розбурхаємо вашу кров, і змусимо рахуватися з нами, якщо ви не готові почути нас інакше.

Про що він говорить?

- Ті, до кого я звертаюся, прекрасно зрозуміли мене. Це останнє попередження, - сказав він і голос його пролунав страхітливо. - Усім іншим... - він усміхнувся, вмить змінюючись до пустотливого хлопчиська і відважуючи жартівливий уклін, - перепрошуємо за незручності. Стартуємо!

Коли він вигукнув це, на майданчику біля мосту запанував справжній організований хаос. Перегонники немов із ланцюгів зірвалися. Закричали, кинулися по машинах. Заревіли мотори й сотні коней під залізними капотами нетерпляче забили копитами.

Аріна поїжилася від різкого шуму, але відірватися від споглядання виявилося вище її сил.

Щойно зависнули шини й спорткари понеслися геть від старту, прямуючи до звивистих вуличок, тіснячи одна одну до бордюрів і прагнучи вирватися вперед, вболівальниці змовкли та втупилися у свої гаджети.

Машина з оператором напрочуд швидко повернулася. Він про щось неголосно сперечався з водієм. Але трансляція не переривалася ні на секунду. Коментування під відео було закрите, а коментарі напівголих дівчат неподалік Аріну не цікавили.

Несміливо підійшла ближче.

- Вибачте, - звернулася до чоловіка.

Він роздратовано сіпнувся, повертаючи окуляри, що з'їжджали, на ніс, і рвучко обернувся. У цю мить погляд його пом'якшився, але залишався таким самим пронизливим, таким, що проникає в саму глибину думок і почуттів.

- Як вам вдається вести трансляцію, навіть не рухаючись із місця? - неголосно запитала дівчина, несила побороти цікавість.

Він байдуже знизав плечима, втрачаючи інтерес до можливої бесіди.

- До перегонів, знаючи маршрут, встановив на ключових відрізках камери, і ще кілька хлопців допомагають мені з квадрами по периметру. Решта - справа техніки. Кадри з різних камер просто вчасно змінюють один одного, а я відстежую, щоб ніхто не напартачив, - на цих словах він сердито глянув на свого попереднього співрозмовника.

Той притих і з винуватим виглядом свердлив поглядом асфальт перед собою.

Аріна кивнула, хоча уявити собі всі ці технічні нюанси не змогла. Відступила вбік, щоб не заважати, і знову глянула на екран.

Насупилася, виявивши, що в кадрі не вистачає двох автомобілів. Очевидно, за розмовою проґавила момент, коли вони зійшли з дистанції. Кинула погляд на дівчат, але ті залишалися незворушними. Напевно, так і має бути. У неї зовсім не було досвіду в таких небезпечних, на її думку, підприємствах. Тож нема чого й паніку наганяти на інших.

За кілька хвилин із кадру зникли ще кілька машин. Трансляція тривала з п'ятьма з десяти автомобілів, що стартували. Невже потрапили в аварію?

Спантеличено і стурбовано звівши брови до перенісся, відчувши на собі чужий погляд, підвела голову і зустрілася очима з оператором, який не зводив із неї проникливих темно-синіх очей.

Що за нісенітниця відбувається і чому це нікого не бентежить? Аріна зібралася було сказати про це вголос, уже відкрила рота, але оператор примружився і застережливо похитав головою.

Гублячись у здогадках, дівчина молилася тільки про те, щоб Філіп дістався живим до фінішу. Він їхав другим. На половину корпусу його обганяв отруйно помаранчевий спорткар їхнього лідера. І, здавалося, Філ навмисно стримувався, щоб не вириватися вперед.

Вони все ще були в масках, але через лобове скло легко можна було розгледіти й пітбуля, і пугача. Ракурс фільмування періодично змінювався.

Коли на перегонній трасі, якою їм слугували міські дороги, залишилося лише три автомобілі, Філ порівнявся з ватажком і, опускаючи скло з боку водія, кинув у вікно кілька фраз роздратованим тоном, з яких Аріна почула тільки:

- Якого біса!

Трансляція перервалася. Дівчата злякано зашепотілися, озираючись.

Аріна не відриваючись дивилася на чоловіка перед собою навіть тієї миті, коли тишу, що запанувала, розірвав вереск гальм за кілька сантиметрів від неї.

Жахливий здогад спотворив її обличчя гримасою усвідомлення. Молодий чоловік спокійно зняв окуляри та відклав їх убік, встав з-за свого робочого місця, яким слугував невисокий табурет і розкладний столик. На ньому розташовувалася апаратура, яку зараз збирав помічник оператора і за сумісництвом водій.

Філіп різко відчинив дверцята з боку пасажирського сидіння і вигукнув:

- Швидко в машину! Це підстава!