Аріна кілька разів моргнула від яскравого світла неонової вивіски нічного клубу. Та бриніла як двадцять п'ятий кадр, нав'язливо вселяючи цікавість. Рухома нею і сліпою прихильністю, довірою до свого харизматичного супутника, дівчина зробила несміливий крок уперед, надійно сховавши долоньку в міцній руці свого чоловіка.
- Філе, красунчику, дай краба! - привітно засміявся сек'юріті, потискаючи чоловічу долоню.
Філіп криво посміхнувся у відповідь і підбадьорливо стиснув її руку. Мовляв, потерпи, скоро опинимося всередині й напруга одразу спаде. Його вабила і забавляла сором'язлива поведінка дівчини.
Вона кивнула, хоч він і не дивився на неї цієї секунди. Утім, їй цілком вистачало його палких, відвертих закоханих поглядів і в решту часу, який вони проводили разом. Нехай його було не так багато, як хотілося її душі, що пурхає від закоханості. Філіп багато працював і подовгу був відсутній у їхній квартирі. Але щоразу, коли з'являвся на порозі елітного орендованого житла, незмінно з'являвся перед нею сяйним, з квітами й дорогими подарунками.
Аріна мліла від захвату і ніжних почуттів. Прийди він із порожніми руками, для неї нічого б не змінилося. Але що гріха таїти, такі закохані підношення підігрівали й посилювали її прихильність.
- Тобі, як завжди? - пробасив татуйований здоровань біля входу до нічного клубу, і блаженна усмішка, спричинена світлими спогадами, сповзла з обличчя Аріни.
Це місце заворожувало її майже так само сильно, як насиченого, смарагдового кольору очі Філіпа. Хотілося увійти й побачити на власні очі все те, що завжди залишалося для неї під батьківською забороною. І водночас було страшно, до мурашок по шкірі.
Дівчина знала, що Філіп бував тут часто. По роботі, звісно. Перед тим, як привезти її сюди, провів інструктаж, звелівши триматися до нього ближче, нікому не довіряти й самій нікуди не йти. Що й казати, небезпечне містечко. Але як же яскраво світиться неонова вивіска. Які всі красиві й розкуті, вільні. Це ж мрія!
Красунчик у черзі на вхід, грайливо підморгнув Аріні, зіткнувшись із її захопленим поглядом, коли роздивлялася строкатий натовп на вулиці, що жадав знайти пригоди. Чомусь була впевнена, що ці люди неодмінно відшукають бажане.
Але не звикла до уваги чоловіків (не рахуючи Філіпа, звісно), здивовано озирнулася на всі боки, припустивши, що заграють зовсім не з нею. Однак біля них із Філом не було нікого. Коли вони прийшли, черга не змовляючись посунулася вбік. Хоча їй усе це могло тільки здатися. Адже почуття до хлопця змушували бачити в ньому предмет захоплення і якоїсь влади, здатної відчиняти будь-які двері та керувати свідомістю цілих народів. Юнацький максималізм у всій красі, і вона прекрасно усвідомлювала це. Але закоханий погляд незмінно примальовував Філу неймовірні можливості.
Про всяк випадок озирнулася ще раз. Поруч тільки здоровань охоронець. Не міг же красунчик підморгувати йому. Аріна знизала плечима. А чому ні? Адже зараз нічого неможливого немає. Та й не було ніколи з часів римської імперії. Утім, дівчина захихотіла, уявивши собі здивовану й розлючену моську сек'юріті, якби погляд адресувався йому.
Красунчик розреготався, спостерігаючи її розгубленість. Його підтримала і зграйка дівчат, що линули до нього в жадобі заповітної ласки.
Аріна знітилася. Часом столиця все ще нагадувала їй, що вона - лише провінційна погануля, простенька польова ромашка, яка випадково потрапила на клумбу з елітними сортами троянд. Колючими, недовговічними, удобреними лайном і... неймовірно красивими. Вона тягнулася до таких людей і боялася їх одночасно.
Філіп уже завершив свій невигадливий діалог і вирвав її з роздумів, притягаючи до себе для млосного поцілунку. Призначеного аж ніяк не їй. Поверх голови своєї дівчини відправив відкритий і недвозначний погляд красеню з черги, однозначно позначаючи свою територію. Аріні подобалося це і злило водночас. Адже вона не річ у його безроздільному володінні.
Хлопець примирливо підняв руки, даючи зрозуміти, що не претендує. Філа знали всі, і сперечатися не ризикнув би жоден із завсідників клубу. Кинувши на миловидну малечу погляд, сповнений майже неприхованого співчуття, з подвоєною силою став загравати з шанувальницями. Суть погляду залишилася Аріні незрозумілою. Але варто було їй увійти до приміщення, як звуки і яскраві кольори оточили, на мить засліпивши й оглушивши, остаточно вимітаючи з голови всі думки, а з серця неясні тривоги, посіяні небажаним кавалером.
Філіп упевнено вів її до окремої VIP-кімнатки, огородженої від решти відвідувачів закладу подвійним склом. Вони зсередини могли бачити всіх, але перебувати в блаженній тиші. Зовні їх не бачив і не чув ніхто. За бажання можна було ввімкнути динаміки, якщо вже хотілося клубної музики для настрою. Їм не хотілося.
Аріна із захопленим жахом і наївністю роздивлялася дівчат, що звивалися на танцмайданчику, які недвозначно зазивали вічним, як світ, танцем чоловіків до своїх тенет. Ймовірно, лише на одну ніч. Але тих, хто прийшов сюди, це анітрохи не хвилювало. У цьому вона могла переконатися, спостерігаючи за неабияк захмелілими парочками, які ненадовго йшли кудись у надра клубу і досить скоро поверталися щасливими й задоволеними.
Дівчина насупилася, інстинктивно притискаючись до Філіпа в пошуках захисту.
- Чого злякалася, горобчику? - засміявся чоловік, по-хазяйськи притягуючи її до себе за талію.
#835 в Сучасна проза
#3940 в Любовні романи
власний герой, сильний чоловік та тендітна дівчина, кохання та перешкоди
Відредаговано: 06.06.2024