Розділ 1

Аріна кілька разів моргнула від яскравого світла неонової вивіски нічного клубу. Та бриніла як двадцять п'ятий кадр, нав'язливо вселяючи цікавість. Рухома нею і сліпою прихильністю, довірою до свого харизматичного супутника, дівчина зробила несміливий крок уперед, надійно сховавши долоньку в міцній руці свого чоловіка.

- Філе, красунчику, дай краба! - привітно засміявся сек'юріті, потискаючи чоловічу долоню.

Філіп криво посміхнувся у відповідь і підбадьорливо стиснув її руку. Мовляв, потерпи, скоро опинимося всередині й напруга одразу спаде. Його вабила і забавляла сором'язлива поведінка дівчини.

Вона кивнула, хоч він і не дивився на неї цієї секунди. Утім, їй цілком вистачало його палких, відвертих закоханих поглядів і в решту часу, який вони проводили разом. Нехай його було не так багато, як хотілося її душі, що пурхає від закоханості. Філіп багато працював і подовгу був відсутній у їхній квартирі. Але щоразу, коли з'являвся на порозі елітного орендованого житла, незмінно з'являвся перед нею сяйним, з квітами й дорогими подарунками.

Аріна мліла від захвату і ніжних почуттів. Прийди він із порожніми руками, для неї нічого б не змінилося. Але що гріха таїти, такі закохані підношення підігрівали й посилювали її прихильність.

- Тобі, як завжди? - пробасив татуйований здоровань біля входу до нічного клубу, і блаженна усмішка, спричинена світлими спогадами, сповзла з обличчя Аріни.

Це місце заворожувало її майже так само сильно, як насиченого, смарагдового кольору очі Філіпа. Хотілося увійти й побачити на власні очі все те, що завжди залишалося для неї під батьківською забороною. І водночас було страшно, до мурашок по шкірі.

Дівчина знала, що Філіп бував тут часто. По роботі, звісно. Перед тим, як привезти її сюди, провів інструктаж, звелівши триматися до нього ближче, нікому не довіряти й самій нікуди не йти. Що й казати, небезпечне містечко. Але як же яскраво світиться неонова вивіска. Які всі красиві й розкуті, вільні. Це ж мрія!

Красунчик у черзі на вхід, грайливо підморгнув Аріні, зіткнувшись із її захопленим поглядом, коли роздивлялася строкатий натовп на вулиці, що жадав знайти пригоди. Чомусь була впевнена, що ці люди неодмінно відшукають бажане.

Але не звикла до уваги чоловіків (не рахуючи Філіпа, звісно), здивовано озирнулася на всі боки, припустивши, що заграють зовсім не з нею. Однак біля них із Філом не було нікого. Коли вони прийшли, черга не змовляючись посунулася вбік. Хоча їй усе це могло тільки здатися. Адже почуття до хлопця змушували бачити в ньому предмет захоплення і якоїсь влади, здатної відчиняти будь-які двері та керувати свідомістю цілих народів. Юнацький максималізм у всій красі, і вона прекрасно усвідомлювала це. Але закоханий погляд незмінно примальовував Філу неймовірні можливості.

Про всяк випадок озирнулася ще раз. Поруч тільки здоровань охоронець. Не міг же красунчик підморгувати йому. Аріна знизала плечима. А чому ні? Адже зараз нічого неможливого немає. Та й не було ніколи з часів римської імперії. Утім, дівчина захихотіла, уявивши собі здивовану й розлючену моську сек'юріті, якби погляд адресувався йому.

Красунчик розреготався, спостерігаючи її розгубленість. Його підтримала і зграйка дівчат, що линули до нього в жадобі заповітної ласки.

Аріна знітилася. Часом столиця все ще нагадувала їй, що вона - лише провінційна погануля, простенька польова ромашка, яка випадково потрапила на клумбу з елітними сортами троянд. Колючими, недовговічними, удобреними лайном і... неймовірно красивими. Вона тягнулася до таких людей і боялася їх одночасно.

Філіп уже завершив свій невигадливий діалог і вирвав її з роздумів, притягаючи до себе для млосного поцілунку. Призначеного аж ніяк не їй. Поверх голови своєї дівчини відправив відкритий і недвозначний погляд красеню з черги, однозначно позначаючи свою територію. Аріні подобалося це і злило водночас. Адже вона не річ у його безроздільному володінні.

Хлопець примирливо підняв руки, даючи зрозуміти, що не претендує. Філа знали всі, і сперечатися не ризикнув би жоден із завсідників клубу. Кинувши на миловидну малечу погляд, сповнений майже неприхованого співчуття, з подвоєною силою став загравати з шанувальницями. Суть погляду залишилася Аріні незрозумілою. Але варто було їй увійти до приміщення, як звуки і яскраві кольори оточили, на мить засліпивши й оглушивши, остаточно вимітаючи з голови всі думки, а з серця неясні тривоги, посіяні небажаним кавалером.

Філіп упевнено вів її до окремої VIP-кімнатки, огородженої від решти відвідувачів закладу подвійним склом. Вони зсередини могли бачити всіх, але перебувати в блаженній тиші. Зовні їх не бачив і не чув ніхто. За бажання можна було ввімкнути динаміки, якщо вже хотілося клубної музики для настрою. Їм не хотілося.

Аріна із захопленим жахом і наївністю роздивлялася дівчат, що звивалися на танцмайданчику, які недвозначно зазивали вічним, як світ, танцем чоловіків до своїх тенет. Ймовірно, лише на одну ніч. Але тих, хто прийшов сюди, це анітрохи не хвилювало. У цьому вона могла переконатися, спостерігаючи за неабияк захмелілими парочками, які ненадовго йшли кудись у надра клубу і досить скоро поверталися щасливими й задоволеними.

Дівчина насупилася, інстинктивно притискаючись до Філіпа в пошуках захисту.

- Чого злякалася, горобчику? - засміявся чоловік, по-хазяйськи притягуючи її до себе за талію.

Він вишукував когось у строкатому, різноликому натовпі поглядом. Хмурився.

- Не поманиш сама, ніхто не потягне, - шепнув над самим її вухом, ретельно спостерігаючи за реакцією.

Вона зніяковіла, обурено зітхнула, ніби хотіла чи то виправдатися, чи то обуритися. Ні, вона не така, не стала б! Але вчасно зупинила себе. Філіп часто підловлював її на надмірно наївних запереченнях, навмисне вибудовував діалоги так, щоб вона спершу заплуталася, а потім і виплутувалася сама. Спостереження за її розгубленістю в таких ситуаціях приносило йому особливе задоволення. Він розпливався в усмішці Чеширського кота, а вона губилася під його поглядом. Але при цьому дивовижним чином відчувала себе цінною і бажаною.

З усього, що вона могла б зі стовідсотковою точністю сказати про завжди неоднозначного, оточеного загадковим флером Філіпа, це - вона по вуха закохана в нього і він відповідає взаємністю. Цей факт робив дівчину казково і безоглядно щасливою.

Аріна здригнулася, коли двері до їхнього затишного скляного маленького світу відчинилися, на секунду впускаючи запах чужого поту, змішаний з алкоголем і парфумами, звуки ударних інструментів, що чергуються з чимось, що нагадує зажовану касету.

Такі були в її далекому дитинстві. Магнітофон стояв на шафі в ніші. А поруч стопка касет із популярними виконавцями. Траплялося часом, що пісня на найцікавішому місці раптом звучала із залипанням. Тоді доводилося витягувати касету і з важким зітханням перемотувати стрічку, що застрягла в магнітофоні. Ех, світлі були часи. Мама смажила на кухні млинці, батько майстрував у гаражі. Аріна стрімко й жадібно пізнавала світ. Батьки зворушливо зітхали, але в міру дорослішання все частіше обмежували вилазки з подружками, які чомусь стали здаватися їм неблагонадійними.

Бачили б вони цих красунь, хмикнула Аріна, роздивляючись неабияк пом'яту нескінченними вечірками дівчину, яка увійшла.

- Філін, не ухай сердито, - заклично розсміялася та. - Тобі не личить. Ася, - вона тут же перемикнулася на Аріну, не даючи Філу відповісти.

Життєрадісно посміхаючись, простягнула руку для потиску, трохи кокетливо зігнувшись.

- Аріна, - відкрито відповіла дівчина, потискаючи простягнуту долоню.

Машинально зазначила, що рука нової знайомої трохи волога.

- Вирішила приєднатися до туси? - запитала Ася, з цікавістю роздивляючись супровідницю Філіпа.

- Не лізь, - ледь чутно гаркнув Філ.

Ася насупилася.

- Усе гаразд, Філю, - заперечила Аріна.

Чоловік поморщився вкотре від цього ласкавого скорочення його імені. Ася глузливо підкинула брови, але від запитань утрималася. Відіграється потім. Філя, значить? Ну-ну!

Наступної секунди ставши серйознішою, гостя підійшла до скла в людський зріст і діловито тицьнула наманікюреним пальчиком на кілька столиків, не перестаючи при цьому жувати жуйку з відкритим ротом.

- Нас там чекають, - кинула вона Філу.

Той тямовитий кивнув. Виглядав він незадоволеним. Але, повертаючись обличчям до Аріни, розплився в теплій усмішці, що підбадьорює.

- Вибач, горобчику. Справи. Я скоро. А ти поки що не нудьгуй без мене.

- Ага, - завзято хмикнула Ася. - Тут навіть мультики є.

Аріна ображено насупилася. Філ тільки глянув на красуню, і вона відступила до дверей. Здається, перегнула палицю. Усі це зрозуміли, але кожен оцінив по-своєму.

До того ж йдучи, Філіп і справді з виразом обличчя, що перепрошував, вручив Аріні пульт від телевізора. Покрутивши його в руках, засмучено зітхнула. Складно бути вічним підлітком зовні. Тендітна, з ляльковим личком і великими очима вона незмінно здавалася оточенню п'ятнадцятирічною дівчинкою без супроводу дорослих. Коли тобі сімнадцять, це кумедно. Коли двадцять три й ти намагаєшся влаштуватися на роботу, вже не так весело.

Власне, саме так вони з Філіпом і познайомилися. Закінчивши університет, заради якого й опинилася в столиці, дівчина марно намагалася знайти роботу, не маючи за спиною жодного дня досвіду за фахом. Зневірившись, на останні гроші купила жаданий пиріжок із яблучним повидлом, сіла на перші-ліпші сходинки та розревілася, впевнена, що кругом ні душі. Сходинки виявилися чорним входом у цей самий клуб. А Філіп, який виходив у компанії елітно і дорого одягнених чоловіків, окинув дівчину задумливим поглядом і не пішов проводжати партнерів по бізнесу.

Сів поруч на сходинках, без дозволу відкусив пиріжок. Із задоволенням прожувавши шматочок під здивованим поглядом заплаканої дівчини, запитав:

- Яким тебе вітром занесло сюди, диво небачене?

Аріна сумно зітхнула і стала нехитро розповідати. Коли він простягнув руку, щоб прибрати за вухо локон, що звисав їй на обличчя, злякано сіпнулася.

- Ти чого, горобчик полохливий? - здивувався Філ. - Я тебе не скривджу.

І так тепло він це сказав, що Аріна, глянувши в його зелені очі, загубилася, так і залишившись горобчиком.

- Йти хоч є куди? - запитав він, уже заздалегідь передбачаючи відповідь.

Як зачарована негативно похитала головою.

- Ні. Гуртожиток універу попросили звільнити післязавтра. А роботу ж так і не знайшла, щоб знімати щось.

- Додому чому не їдеш? Там що, медсестри не потрібні?

- А як ти зрозумів, що я не місцева?

Аристократично окреслена брова чоловіка здивовано злетіла. Відповідь не була потрібна.

Аріна важко зітхнула і зізналася:

- Не хочу батьків засмучувати. Вони в мене вірять. Я маю зуміти. І їм допомога теж не завадить.

- Ходімо вже, горобчику. Холоднішає до вечора, - заявив, вочевидь, ухваливши для себе якесь рішення.

Вона й справді мерзлякувато поїжилася, обхоплюючи плечі руками. Пиріжок давно був з'їдений, а голод не відступав. Про що не забарився зрадницьки нагадати шлунок, жалібно забурчавши.

Його чомусь не боялася. Буває ж, що людину вперше бачиш, а вона привертає до себе увагу так, що довіряєшся одразу й назовсім.

Аріна тепло посміхнулася спогадам, що нахлинули. Але ж відтоді вона ще жодного разу не пошкодувала про те, що тоді прийняла його руку і без запитань пішла за абсолютно незнайомим чоловіком. Бачили б її батьки тоді!

Філіп повернувся швидко. Сердито насупився, різко велів збиратися. Аріна губилася в здогадках, що в його справах пішло не так. Він ніколи особливо й не поширювався. Казав, що робота пов'язана з дипломатією. Але головне для нього в ній те, що вони разом можуть подорожувати. За службовим обов'язком.

Аріна щасливо посміхалася і танула, забуваючись у його вмілих руках напередодні чергової романтичної подорожі.

- Філю, усе гаразд? - боязко торкнула його за рукав, привертаючи до себе увагу.

Збирати їй було нічого. Подарований ним мобільний телефон уміщався в кишені легкої демісезонної куртки. Вирішила відправити більше грошей батькам замість купівлі шкіряної куртки. До чого цей пафос, якщо по ній і так видно, що не столична, а Філіп і такий її любить?

- Я тебе сто разів просив не називати мене Філею, - зло шикнув чоловік.

Аріна злякано стиснулася, відсмикуючи руку. Пробурмотіла вибачення. Він, справді, просив. Але вона щоразу забувалася. Філіп здавався таким добрим і ніжним, що хотілося затискати його як плюшевого ведмедя. Хоча вже за секунду міг проявити твердість у прийнятті рішення, стати на захист нерухомою скелею.

- І ти вибач, - буркнув він.

- Переговори пройшли не надто вдало? - співчутливо запитала Аріна, тут же пом'якшуючись.

Довго ображатися вона не вміла. Губи надувати, ціну набивати, виманювати відчутні вибачення так і не навчилася в одногрупниць. Ну не чіплялися до неї ніяк столичні звички, як не старалася!

- На кшталт того, - відмахнувся Філ, потроху повертаючи звичну грайливість у спілкуванні.

- Чому таке дивне місце для справ? - нарешті наважилася поставити запитання, що мучило.

Філіп байдуже знизав плечима.

- Гадки не маю. Так попросили нові партнери. Цілком пристойний заклад. А тобі не сподобалося, горобчику?

Він повів її до виходу, знову змушуючи забути про все на світі, дорогою розважаючи кумедними історіями, що трапилися в клубі на його очах.

Ася зло стиснула губи в одну тонку лінію, спостерігаючи за закоханим щебетанням дурнички, яку стрімко вів Філін. У скляній кімнаті для особливих клієнтів усе пропахло нею, безглуздим парфумом з ароматом цитрусів. Дешевка, єхидно хмикнула дівчина, прямуючи до виходу.

Філіп посадив Аріну в машину, сів на водійське сидіння і за звичкою поставив руку їй на коліно. Так він робив щоразу, коли розмірковував про щось. Вона вже вивчила цю звичку. Сиділа мовчки, не заважаючи.

- Горобчик, - нарешті промовив коханий, - ми з тобою знову полетимо в подорож.

Втомлено потер перенісся вільною рукою.

- Ти не хочеш? - тямущо запитала Аріна, накриваючи гарячу чоловічу долоню своєю рукою.

- Річ не у тому, чого я хочу. Це поки що не моя справа, я змушений підкорятися субординації. Розумієш?

Поглянув на неї так, ніби очікував, що Аріна зуміє відмовити його або знайти рішення. Посміхнувся.

- Але в нас є завтрашній день на збори, - простягнув він, схиляючись до її шиї для ледь вловного поцілунку.

Вказівним і середнім пальцями покрокував від коліна вище по її нозі.

- І цілих дві ночі, - промуркотів над вухом. - Виліт післязавтра вранці...

Аріна кивнула, не відриваючи погляду від його чарівних очей.

Задоволеним виробленим ефектом, Філ завів двигун і чорний джип із тонованим склом рвонув із місця. За провізією, контрацепцією та обновками для підняття настрою.

Уже ввечері, веселі та втомлені, ввалилися у квартиру з покупками. Аріна вирушила мити руки й споруджувати вечерю для гаряче коханого чоловіка, який заявив, що по-звірячому голодний. Філ узявся за приготування ванної та інших атрибутів романтичного вечора на двох.

У вазу з водою на тумбочці біля ліжка вирушили ароматні троянди. На ліжко - куплені окремо пелюстки. Товсті бордові штори із золотим візерунком чоловік щільно закрив, попередньо ретельно оглянувши подвір'я.

Розхвалюючи приготовану вечерю, він уважно дивився на дівчину навпроти. Однією рукою тримав її за руку, ніби боявся, що втече. Другою щосили намагався впоратися з м'ясом.

Аріна ніжно й мелодійно сміялася, дивлячись на це. Кілька разів намагалася вивільнити руку, щоб полегшити йому завдання. Але Філ упирався. Йому потрібно було тримати її за руку. Він гостро потребував цього відчуття чистоти навколо нього, поруч із ним.

Дивувався, як їй вдалося зберегти в собі цю безпосередність до таких років, та ще й у столиці. Але переконував себе не зраджувати. Так йому було легше і приємніше.

Не відриваючись, дивлячись їй в очі, налив їм обом вина. Хотілося релаксу. Аріна не заперечувала. Вона взагалі рідко з ним сперечалася навсправжки. Але незмінно не пила, а тільки пригублювала, складаючи йому компанію.

Коли молоді перемістилися у ванну, а потім і в ліжко, очі дівчини сонно злипалися від надлишку емоцій. З одного боку, так шалено хотілося відчути знову його ніжні й упевнені руки на своєму тілі, тремтіти від його дотиків. Таких дражливих, звабливих, бажаних. Віддатися на волю бурхливим пристрастям. Адже це відбувалося так нечасто через його роботу. Філ занадто багато працював, вперто не дозволяючи їй навіть намагатися вийти на роботу.

З іншого боку, так чудово просто заснути в його обіймах. Відчувати себе захищеною і бажаною, оберігатися.

Філіп неквапливо роздягав її, укладаючи на всипане пелюстками троянд ліжко з шовковим простирадлом. Аріна блаженно прикрила очі, з ніжністю повертаючи йому ласки. Вони разом уже пів року. Але їй усе здавалося, що це вперше. Так ніжно, трепетно, вивчаючи. Вони ненаситно поспішали й умиротворено розтягували задоволення прелюдії одночасно.

У якийсь момент її рука опустилася на подушку, вона довірливо згорнулася оголеним клубочком у його руках, занурюючись у глибокий сон.

Філіп окинув її довгим важким поглядом. Глянув на дисплей телефону, що вимогливо дзижчав на тумбочці, насилу поборовши бажання «ненавмисно» розлити на нього воду з вази.

- Філ. Слухаю, - різко відповів молодий чоловік, сідаючи на ліжку і застібаючи ширінку на джинсах, до якої встигли дістатися її ніжні пальчики. Помовчав, слухаючи співрозмовника. - Усе готово, - відповів він і натиснув «відбій».

Через плече глянув на сплячу дівчину в його ліжку. Піднявся і попрямував у душ. Усе готово. Це правда. Крім нього.