Зима-чарівниця панує у краю,
Мов пензлем казковим малює дива.
Проте, завмирає усе й засинає,
Працює завзято й натхненно вона.
Пухнастою ковдрою землю встиляє,
Сніжинки кружляють, немов у танку.
У тиші зимовій усе завмирає,
Дерева стоять в сніжно-білім вінку.
Ніщо не порушить цієї вже тиші,
Заснула природа і все навкруги.
Мороз побував на задумливій річці
І кригою міцно скував береги.
Сніжинок цариця й у полі бувала –
Там килимом білим вже стелиться сніг.
Пісні-колискові озимим співала
За що вони вдячно вклонялись до ніг.
Володарка снігу усюди встигає,
Без діла ніколи вона не сидить,
В руках своїх білих природу тримає,
Не втомиться ця трудівниця й на мить.