Біль у серці вщухнути не може...
Я одна серед жорстоких днів,
І душі моїй ніщо не допоможе –
Вийшло так лише, як ти хотів.
Я кохала пристрасно і ніжно,
Всю себе я по краплині віддала:
Теплим дощиком вливалась в душу сніжну,
Кригу розтопить готова я була!
Ніжним сонечком зігріть тебе хотіла,
Заманити ароматом свіжих трав...
Ти ж, неначе я того просила,
На душі моїй, мов на сопілці, грав!
Звуки ті в мелодію зливались,
Що лилась рікою тихою в душі,
Розказали як у тебе закохалась...
Ти на згадку ту сопілку залиши.
Не розтоплю я вже серця крижаного,
Не почуєш ти, як я тебе люблю.
Все, що маю я – тобі усе дарую,
Лиш надію тиху у душі я залишу!