перший і останній розділ

Раніше маги були набагато сильніше. Про це пишуть в усіх книжках з магії. Тоді ти міг стати архимагом вже до 50 років, а зараз не всі і до 100 досягають таких висот. Ось тобі і доказ того, що магія вимирає. В це навіть почали вірити і скептики, котрі ще двісті років назад з усіх сил впиралися в неможливість цього факту. 

Саме тому Агата зараз пробирається через колючий чагарник десь далеко в лісі і тихо бурчить собі під ніс.

— Ну чого все так склалося? Я могла бути справжнім бойовим магом, але, бачите, магічної сили в мене недостатню щоб ним стати!  Да щоб їх всіх… — речення не вдається закінчити через те, що вона перечіпляється за якусь гілку у падає на землю. — Ну що сьогодні за день? Одні невдачі і розчарування. 

Дівчина піднімається на ноги, обтрушуючи штани від багнюки. Сьогодні було волого і земля охоче вимазувала все навкруги. Вранішнє рішення щодо одягу який не шкода, відзначалось як дуже продуманий план. 

Навіть не зважаючи на вимушену зупинку треба було продовжувати йти далі. Трави самі себе не зберуть, а без них не буде на що жити. Хтось, кому більше пощастило на кількість магії, й може заробляти на життя чарами, але не вона, яка ледь-ледь потрапила в магічну академію і вивчилася на травника. Правду кажучи, це був не зовсім її вибір. Просто на інші дисципліни не дотягувала. 

В тих людей, в яких була магія землі, був ще варіант вирощувати лікарські рослини, але навіть тут доля насміхається і дає дівчині магію вогню, з якою тільки в бойові йти, а не квіти збирати. І мрія так близько прослизнула повз, помахом хвостика розбиваючи вщент дитячі мрії і відкриваючі двері перед дорослою дійсністю.  

Агата зайшла так глибоко в ліс, бо там була більша вірогідність знайти більш дороговартісні трави. Якраз ціна і визначається складністю отримання. В даному випадку: через непролазний бурелом і повною відсутністю цивілізації на довгі години шляху. 

Після трьох години пошуку і однієї зупинки для перекусу, залишився лише один вид трави, котрий ніби спеціально ховався, ніяк на очі не потрапляючи. 

Зараз же вона бачить простору полянку, яка майже повністю в потрібних квітах. Схоже на пастку. В реальному світі не може бути стільки драконячих квіток в одному місці. Якщо це не пастка, звичайно. А може їй це просто ввижається? Якась отруйна жаба непомітно вкусила і насправді вона лежить ще на минулому привалі?

Але просто стояти це не діло, навіть якщо ти помер. Агата спробувала себе вщипнути, щоб перевірити наскільки дійсність реальна. По швидкому відгуку болі зрозуміла, що все достатньо справжнє. Наступним кроком дівчини було обійти поляну навколо, перевіряючи на наявність небезпеки, але і це нічого не дало. Тепер можна було йти і на саму галявину. 

Перші кроки були невпевнені та насторожені, ніби не вірячи в таку вдачу. Але коли сумку вдалося повністю наповнити квітами, (навіть довелось викидати деякі звичайні трави, що ростуть ще на підступах до лісу), то з часом стало спокійніше. Навіть атмосфера тут була спокійна. Так і манила присісти, відпочити, і вже потім вирушати додому. Тільки треба не затримуватися, бо йти назад далеко, а нічний ліс дуже небезпечний, навіть для бойових магів.

Коли дівчина в наступний раз відкриває очі, то розуміє що все тіло затекло від сну. Поляна вже не сонячна. Сутінки повністю захопили владу в лісі. Це не віщувало нічого хорошого. Агата схоплюється на ноги і, швидко зорієнтувавшись в якій стороні її дім, починає бігти. Бог вдачі знову вирішив відвернутися – дівчина падає, вкотре за сьогодні. В цей раз ситуація була навіть гірше. Всі трави, зібрані з таким старанням, просто висипаються з сумки. Часу розбиратися, що саме випало не було, тому вона просто загрібає все до сумки, не розбираючи що там було. 

На щастя Агата дісталася додому швидко. Хоч і сильно втомилася, через високий темп бігу. Зразу завалилася в ліжко. Сумку ж скинула на столик. 

Тому логічно, що зранку вона проспала, а потім поспіхом вдягалася на ринок, взявши з собою вже підготовлені і висушені трави. 

На ринку все було як і завжди – метушливо. Хтось кричав, рекламуючи свій товар, хтось похмуро йшов вперед, розтовкуючи натовп, хтось вкрав чужий гаманець і з усіх сил біг від жертви. Одним словом все як завжди. 

Агата займає своє місце поряд з старенькою бабцею. Та привітно всміхається, сповіщаючи що їх вже один чоловік питав про неї. Дівчина сором'язливо опускає погляд і розкладає на прилавку свої трави. Випадково вийшло, що вона сьогодні проспала. В наступний раз точно не запізниться. Але навіть з цим торгівля йшла добре і вже в обід все було продано і вона могла вже йти додому. 

Проходячи через центральну площу вона натикається на величезний натовп, зібраний на площі. І чого вони всі тут зібралися? 

— Перепрошую, я, мабуть, пропустила що тут тільки що було. Чи не могли б ви пояснити, — вона вирішує спитати в жінки пекаря, у якої вона зазвичай купувала хліб, що стояла поруч.

— Так-так, звичайно, діточка. Це треба знати, — вона занепокоєно дивиться на  Агату. — Тільки що видали наказ про драконів. І там було сказано: " Якщо ви десь зустрінете дракона, то зобов'язані сповістити про нього місцеву владу. Також можна окремо отримати винагороду за самостійне подолання монстра. " Тому можна одразу зробити висновок, що хтось, да бачив дракона і в наш час, хоча ще нещодавно всі подумали б, що це вигадки. Тому будь обережна. Ти ж до лісу ходиш, а там може статися що завгодно. 

Агата ствердно киває головою і обіцяє бути обережнішою. Вона ж ніде особливо не вештається і явно не натрапить на дракона. Взагалі травник це дуже нудна робота і ніякої небезпеки тут бути не може. Да і в їхніх краях не то щоб дракона бачили, так навіть інших небезпечних тварин не було.  І пані Ада просто занадто переймається через все.