Він

Я думала, що після конференції у мене буде вільний час. Але треба йти на фуршет. Засвітитись і познайомитись з потрібними людьми. Головне втриматися на підборах. Ліва нога, права, обережно сходи. Фух, дійшла. Ого, яка велика зала. Головне не вляпатися в щось.
Пройшла година. Так з Юліаною пофоткалась, номери взяла, наче все. Чому так хочеться пити? О, барна стойка. Тільки но вмостилась, хотіла замовити воду з лимоном як хтось поряд зі мною привітався. Я повернулася і бачу хлопця.
- Привіт, - відповідаю на привітання.
- Можна вас пригостити шампанським?
- Краще води.
- Може шампанське? - наполегливо каже хлопець.
- Я спирт з розбавленим вином і ароматизаторами не п'ю, - різко відповіла йому. Можливо аж занадто. Він хотів щось сказати, але відійшов. Да, я пряма. Якось тяжко зітхаю. Замовляю воду з лимоном.
Скоріше звідси піти. О вихід, нарешті свіже повітря. Скоро почне сіріти. Так, стоп. А з якої сторони я прийшла. Треба відкрити гугл карти. Чому не заходить в програму? Я розгублено дивлюся по сторонам.
Перезавантажую телефон і намагаюся відкрити карту.
- Готель знаходиться в тій стороні, - біля мене зупиняється незнайомий.
- А звідки ви... - здивовано питаю в нього.
- Ви вийшли з цього залу, там вечірка після конференції. Всіх хто на неї приїхав поселяють в тому готелі. Значить вам туди, - з легкою посмішкою каже незнайомець.
- А чому ви подумали, що мені треба готель?
- Хіба ні? Вибачте, якщо помилився.
- Та ні, готель. То ви кажете туди, а потім... - видно, що я не орієнтувалася в місцевості. Навіть якби при мені був компас, карта, я б все одно вийшла не туди куди треба.
- Вас провести?
- Е, та ні... Просто...
- Мені все одно в ту ж сторону.
- Ну тоді...- я злегка кивнула головою.
Ми мовчки йшли декілька хвилин.
- Ви учасниця конференції? - спитав він.
- Е, якщо можна сказати - зацікавлене лице.
- Від фірми?
- Так. А ви?
- Теж як ви. Зацікавлене лице. Тільки для себе.
- Цікавитеся продюсування?
- Можна і так сказати.
Я кивнула головою і мовчала. Сонце повільно заходило за горизонт.
- Гарно, - дивлячись на сонце кажу йому.
- Так, - він дивиться теж на нього.
Задивившись на захід я спотикаюся і ледве не падаю, добре, що він мене втримав. 
⁃ ви як? - тримаючи мене за талію питає незнайомець.
⁃ Жива.
⁃ Це добре. Давайте я вас підведу до лавки. 
Добре, що до лавки декілька кроків. А то я б не витримала тривалого сорому. Як тільки сіли він одразу перевірив мою ступню. Неочікувала такого повороту. 
⁃ Перелому немає, просто ушиб, - в цей момент він дивився на мене знизу до верху.
⁃ Добре. На дорозі є камінці чи скло?
⁃ Наче немає, - здивовано сказав він, після того як оглянув асфальт навколо себе. 
⁃ Добре, - я почала знімати підбори. 
⁃ Ви ж не збираєтесь йти босоніж?
⁃ Збираюся. Асфальт наче чистий, - на повному серйозі відповідаю я.
⁃ Та...як би,він не чистий, - оглядаючи місцевість каже він, - давайте краще зайдемо в магазин і купимо вам щось. 
⁃ Та я, - дивлюся на його серйозне лице, - ну добре. 
Я знімаю босоніжки, беру їх в руки і роблю декілька кроків. Помічаю широку посмішку незнайомця. 
⁃ Так буде швидше і безпечніше, - він підходить до мене і швидкими рухами бере на руку. Я здивовано кліпаю очима, - знаю, ви могли самі, але ви просто б потрапили на камінець, чи подерли ступні. 
Я зробила дивну посмішку і мовки сиділа в нього на руках. І так ми в магазині, який вже мав зачинятися. Всі консультанти здивовано подивилися на нас, незнайомець повідомив, що нам треба взуття. Мене посадили на пуфік.
⁃ яке вам треба?- спитав консультант. 
⁃ А є кросівки? - спитала я.
⁃ Є. Вам якого кольору?
⁃ Білого. 
Він здивовано подивився на мене. 
⁃ У мене 38,5. З балеток би вилетіла. Босоніжки б натерли. Краще зекономити час і одразу вибрати кросівки. 
Мені принесли декілька пар. Я поміряла всі, і вибрала передостанні. 
⁃ я оплачу, - відповів він коли я витягувала гаманець.
⁃ Та я можу сама. 
⁃ Все добре. 
Він взяв мій пакет і вийшла задоволена в кросівках. 
⁃ на скільки в них комфортно, - задоволено кажу я.
⁃ Любите кросівки?
⁃ Я люблю все, що комфортне. 
Я розглядаю свої кросівки, а він сміючись дивиться на мене. 
⁃ ви з якої планети? 
⁃ З Плутону, - впевнено кажу я.
⁃ Плутону? 
⁃ Ага. 
⁃ Чому саме Плутон?
⁃ А мені подобається Аїд. 
⁃ Аа, Бог підземного царства. 
⁃ Ага. Римляни називали його Плутон, але мені подобається більше назва греків. 
⁃ Чому не Посейдон? Зевс?
⁃ Банально. Тим паче вони були такі ловеласи. 
⁃ А Аїд?
⁃ А він любив Персефону. Навіть готовий був зтерпіти гнів Зевса.
⁃ Я бачу ви спец в міфології. Що ще вам подобається? 
⁃ Оголосіть весь список, будь ласка, - посміхаючись відповідаю йому. 
⁃ А Геліос?
⁃ Бог сонця. Ну то взагалі, магніт...
⁃ Для ципочок, - продовжив моє речення він. 
⁃ Ви читали Персі Джексона?
⁃ Так, декілька книг. 
І тоді мене понесло. Я засипала його питаннями, а він мене відповідями. Давно у мене не було такого захвату. 
І незрозуміло як ми заговорили про країни. Він розповів,що побував в Європі,Азії. Стоп, він сказав в Азії?
⁃ ви бачили китайську стіну?
⁃ Я був на ній. Навіть бачив захід сонця. 
⁃ Це напевно було неймовірно!
⁃ Напевно, я так часто кудись подорожував, що втратив смак. Але ви так захопливо реагуєте, що зараз згадуючи ту подорож я і справді думаю, що то було вражаюче. 
Ми сміялися як діти. Ми опинилися біля готелю. Я подивилася на скляні двері, мені так не хотілося туди заходити. 
⁃ Не хочеш прогулятися ще?
⁃ Давай, - занадто швидко відповіла я. 
Ми говорили про все на світі. І це було класно. 
⁃ ...да, я був біля того пам‘ятника в Англії. Скоро знову туди, планую побачити Стоунхендж. 
⁃ Ти їдеш до Британії? На довго? 
⁃ На довго, - сухо відповів він.
⁃ А коли?
⁃ Через чотири дні. Як тільки повернуся до Києва. 
⁃ О, справи? - притисла я. 
⁃ Так, заключення контракту. Перспектива зніматися в кращих режисерів.
⁃ Тобі пощастило. 
⁃ Так. 
⁃ Так. 
Ми мовчки йшли. Я звикла ні на що не претендувати. 
⁃ а ти б хотіла поїхати закордон? Там набагато більше можливостей. 
⁃ Тут теж. 
⁃ Ну, не порівнюй. 
⁃ Можливості є скрізь. Головне щось робити. Тут теж можна стати успішним. 
І понеслося. Це була промова Маргарет Тетчер. Або щось в такому плані. 
⁃ Скільки в тобі пристрасті. І як воно в тобі все поміщається? - з посмішкою відповів він.
Чому мене з ним перемикає. І чи бувають такі як він. Занадто талановитий. Занадто. Чому від його голосу мурахи по тілу? Вперше в житті я знайшла людину, яка мені подобається всім. Конкретно всім. Але чи є перспектива на стосунки? Він летить в іншу країну, надовго. Може в нього є навіть дівчина. Такі як він - вільні не бувають. Ніколи. Це точнісінько як випадок в метро. Тобі посміхається гарний хлопець, але на наступній станції він виходить. І ти, їдеш сама. З такими як я максимум легка дискусія. 
Ми гуляли декілька годин. Він не знає мого імені, а я його. Ми ніколи не дізнаємось. Ми бачимось вперше і востаннє. Завтра кожен буде жити своїм життям. Я ненавиджу коли хлопець занадто добрий. Ми обдурюємось і сприймаємо ввічливість за симпатію. Напевно так і мало статися. Я сама собі обрала такий фінал. Чи будуть кращі за нього? Я не хотіла кращого. 
⁃ я думаю мені вже час повертатися до готелю. 
Він хотів щось сказати, але просто кивнув головою. 
Ми мовчки дійшли до тих скляних дверей. 
⁃ доброї ночі. Дякую за прогулянку. Сподіваюся тобі пощастить там, в Англії. Бігбену передавай привіт, - на одному диханні вивалила текст я. 
⁃ І тобі.  Дякую, - він хотів ще щось додати, але я простягнула руку. Він пів хвилини дивився на неї, а потім простягнув свою міцну. Я готова була танути, але в той же момент і плакати. 
Я кивнула головою і швидкими темпами забрала пакет з підборами у нього, і пішла до дверей. Хоч би не заплакати. 
Не допомогла. Як тільки зачинилися двері номеру, я впала на ліжко і тихо плакала. Хто я така, щоб рушити його плани? І чому я взагалі плачу? Я жила без нього всі ці роки. Я стала успішною, незалежною. І куди мені запахнути цю незалежність? А? Для чого все це було? Зламати мене? Розтоптати?
Я прокинулась ледве живою.Такою я ще ніколи не була. Наче в мене щось забрали. 
Другий день конференції. Юліана розповідає щось, а я переглядаю буклети. Так який де нам треба зал? О, зелений. Я повертаюся і бачу його. Він весело з кимось розмовляє. Одна дівчина, декілька хлопців. Він щасливий і напевно вже забув про мене, я легка розрядка на вечір. З такими як я - тільки можна говорити. Мати щось більше - занадто я складна. 
Скоріше б цей день закінчився....