Інші

Вокзал. Ще одна подорож, сьогодні до Львову. Сподіваюсь конференція закінчиться не пізно. Можливо вдасться погуляти містом. 

Добре, що зі мною їде Юліана, а то я б одна не впоралась.Я менше року як продюсер, і всі попити і пропозиції для мене поки в новинку. 

Добре, що маю звичку приїжджати раніше, ніколи не любила бігти за потягом. Вокзал. Я пам'ятаю його, ми часто бачилися в дитинстві. Кожне літо на морі, ми були вільними коли на велосипеді з братами їхали до безлюдного пляжу. Тільки зараз, в 25 я відчуваю, що все воно позаду. Ми стали дорослими. У молодшого брата скоро весілля, а старший постійно в роз'їздах. Я так давно їх бачила. 

Тепер перона для мене - робота. Ніякого передчуття веселощів, просто справи по роботі. Я вже і забута, що літом може бути інакше. 

Туристи, діти, проводжаючі, відбуваючі і такі як я - суто по справах. 

Оголошення за оголошенням, прислухаюсь: "... Київ - Львів". Це повідомляють для мене. Хм, де ж ця третя колія. 4,5, а ні мені в іншу сторону. Третя. Де Юліана? Не люблю непунктуальність, вона мене просто виводить. І так, нумерація з голови поїзда, значить шукаємо номер 6. 

Мій вагон. Декілька людей і моя черга настане. Чую хтось захеканий поруч: "вибач, я запізнилася. Діма...". 

• Нічого. Головне, що встигла. Діставай квиток, - недослухавши її відповіла я.

Вона здивовано дивитися на мене, киває головою і шукає телефон. Наша черга підійшла. 

Я обираю місце біля вікна. Ніколи не любила сидіти біля проходу. Нарешті, можна розслабитися. Але, ні. Юліані напевно кортить повідати свою сумну історію. 

• Ну хоч відпочинемо від один одного. Сьогодні знову був скандал. Часом він виводить мене з себе. Так складно помити одну тарілку? Або ж закрити шампунь, - швидко жестикулюючи Юліана ділиться своєю трагедією.
• Розійдіться, - сухо відповідаю я.
• Всмислі? - вона дивитися на мене здивовано.
• Не подобається щось? Розбіжіться. - не відводячи погляд дивлюся прямо в її очі.
• Та хіба від таких речей люди розходяться? Я ж..., ми ж два роки разом, - запинається дівчина.
• Два роки. Знаєш, що найцінніше у стосунках?
• Довіра?
• Витрачений час. Його вже не повернути. Замість того, щоб бути задоволеною ти скаржешся на свого хлопця. І як часто?
• Ну, не може ж бути постійно добре...
• Не може, але любов складається з дрібниць. І якщо одна виводить постійно, то перекриває все.

Юліана хотіла сказати щось, але вирішила помовчати. Нарешті тиша, спокій... І голос, її. 

• А що ти робила? - ледве стримуючи сльози питає Юліана.
• Завершувала розмову, - спокійно відповіла я.
• Завершувала? Тобто ти його кидала? Просто через те, що він щось робив не так?
• Вони все робили так. Просто мені це не підходило.
• Вони?
• У моєму житті було багато не розпочатих стосунків.
• Не розпочатих? Так як же ти могла точно знати, що у вас нічого не вийде. Ви ж навіть не починали зустрічатись, - обурено, навіть ображено наїхала на мене дівчина.
• Йому не подобалися радянські фільми, - вдивлючись в спинку попереднього крісла сухо відповідаю я.
• Всмислі?
• А ще, він найменше всього хотів би побувати в Азії, - з жалем кажу я.
• До чого це ти?
• Я обожнюю радянські фільми, це наше минуле. Я мрію побувати в Азії. А для нього це було неважливо.
• І це все? Але ж у нього було багато чого іншого! Так? Він же...
• Було. Але він не вважав важливими речі, що для мене були важливі. Розумієш. Їх було багато. Один любив алкоголь вечорами, хоча так класно розповідав про економіку. Інший сказав, що не любить своє ім'я. І чим йому не угодив бог вина? - з деякою посмішкою дивлюся на неї.
• Бог вина?
• Ну Діоніс - давньогрецький бог вина... Денис.
• Денис?
• Ага. А ще він терпіти не міг коли я говорила свою думку. Він навіть сказав: "як би ти більше мовчала, то була б не сама".
• Так і сказав?
• Угу. А я  терпіти не можу мовчати. Інший згадав, що я занадто розумна, тому без хлопця.
• І ти сама? Ну тобто...
• Аа, ти про секс. Типу він корисний для здоров'я?
• Ну да...
• І коли любов перетворилась на пігулки для довголіття? Аби з ким для здоров'я. Ні дякую. Знаєш, монахи живуть до ста років. І їм нормально.
• Ладно, упустими цю тему. Але, хіба тобі не хочеться романтики, почуттів.
• Щоб хотіти, треба знати що ти хочеш. Що таке любов? Мультфільми про принцес? Принц на білому коні? Дорами, фільми? Все, що я знаю про любов. Тобто, нічого. А ні, була перша любов. Якщо її так можна назвати. Але, я була не я. Я намагалася полюбити те, що і він. А в результаті я опинилася в чорному списку. Досі не знаю чого. А він почав зустрічатися з давньою подругою. Терпіти її не могла. Ще й з А класу. Королева випуску. І де він зараз? А хто його знає.
• То, цей, - Юліана не може підібрати слів.
• Живи для себе. Якщо тебе не приймають такою, якщо тебе виводить людина своїми вчинками, то розійдіться. Всі ми - дівчата, хочемо бути щасливими. Але чомусь хапаємо першого ліпшого. Виходимо заміж і віддаємо своє життя чоловікові, дітям. Любов не рятує. Ти маєш в першу чергу полюбити себе. Стати цілою і зустріти цілого. Щоб стати ще щасливішими. Ми в будь-якому разі беремо кота в мішку. І неважливо коли весілля - через тиждень або через три роки. Головне визначитись чи підходить тобі людина в дрібницях. Тому я і одна.
• Чому?
• Бо ніколи не зустрічала його.
• Його?
• Не знаю  як пояснити. Ти читала Екзюпері?
• Автор "Маленького принца"?
• Да. У нього є твір - Цитадель. Останній, незавершений. І там є такі слова: "навіщо мені дзеркало? Воно переповнює мене сумом. Мені треба вікно відчинене на океан". Ну це авторський переклад. Там трішки по-іншому, але суть та ж.
• Океан?
• Щось набагато більше мене. Сильніше, краще.
• А як це?
• Я не можу пояснити. Але, коли зустріну, то відчую. Не знаю коли. Може навіть і ніколи. Але я нежалкую.