Частина 5 Не потурайте керівництву або стовідсотковий спосіб сподобатись моделі

Раптово у роздягальню зайшов охоронець Василь, ще з кількома іншими охоронцями. Світлан повернувся і вже збирався запитати у чому справа, як отримав удар у груди ногою і відлетів до стіни. Зі словами "ну што урод шас ти ук мєня всьо палучіш" Василь почав наближатись до Світлана. На дверях для підстраховки поставили ще одного охоронця. Передостаннім зайшов начальник охорони і сів на стілець. Загалом співвідношення було шість до одного. За планом певніше всього вони мали побити Світлана, але їх чекала несподіванка. 

  Для охоронця Василя бійка закінчилась в той же момент як він направив удав в сторону Світлана, одним жорстким ударом він був відправлений в нокаут. Другий охоронець вхопив Світлана за руку, за манерою бойової стійки Світлан зрозумів - перед ним борець. Він дай йому можливість потягнути себе ще трішки, але далі градом ударів у стилі він-чун відправив того на підлогу. Третьому, правда, при цьому вдалось потрапити Світлану ногою по обличчю, удар був сильний, однак лише ковзнув, а тому розбив лише губу. Наступний удар мав би потрапити в ціль, як би підсічка, яка збила не охоронця з ніг та він не впав головою на лаву та відключився. Решту, двох, охоронців він Світлан просто побив, його рухи були настільки точними і швидкими, що він запросто перехоплював кожен удар, при цьому наносячи два у відповідь. Коли вже охоронці вичерпали запас швидкості для стримувань атак Світлана обоє отримали по кілька ударів у шию, що просто поставило їх на коліна.   

  Зі стільця піднявся начальник охорони. "Нє на что не годноє дєрьмо" промовив він і встав у бойову стійку. Однак і його впевненість в собі була розвіяна кількома ударам по колінах та  одним у стрибку в щелепу. Начальник охорони слів на підлогу, мало не втрачаючи свідомість.

   Далі це нагадувало крутий бойовик. Світлан, утримуючи больовий прийом, вів начальника охорони через весь офіс, ним же відкриваючи двері. Дійшовши до кабінету директора він відчинив двері у вже звичний спосіб і нарешті відпустив переможеного начальника охорони. Той впав на підлогу тримаюсь за плече і ледве-ледве стогнучи від болю. Очі директорші мало з орбіт не повипадали, мабуть до цього часу такого прибиральника у них не було. Її губи ворушились, намагаючись видати хоча б один звук. Але цей дивний чолов'яга з залисинами на тім'ї та пофарбованими у різні кольори волоссям і вдягнутим у кращих традиціях гламуру, підстрибнув аплодуючи:

   - О Ангеліна - ви бєсьтія, но єто того стоіт. Прекрасная перезентація, лучшая в свойом роде, - він якось, по гейському плескав у руки, - контракт ваш - все условія тоже , но он толька мой і счітайтє ми што суму согласовалі.  

  - О П'єр, тока вот не нада вашей грубой лесті, - вона намагалась посміхатись, але коли вона, що разу поглядала у очі Світлана, посмішка виглядала якоюсь перекошеною.

 - Всьо, всьо удаляюсь с ваших глаз, - і чолов'яга ніби підстрибуючи вийшов з кабінету.

- Ах П'єр, - ніжно здихнула Ангеліна Володимирівна, мило посміхаючись у слід чоловіку.

 Як тільки дивний чоловік зачинив древі вона відразу змінила вираз обличчя. Її емоції по перемінно виражали, то страх, то збентеження, а той взагалі гнів. Світлан за цим спостерігав, як лев, що от-от має накинутись на свою жертву, при цьому директриса то вставала, то сідала і взагалі через хвилини дві у неї почалась паніка. Проковтнувши слину вона заговорила, голос її тремтів:

  - І што пєрєдумал, віжу, - далі її обличчя, недопосміхнувшись, стало кам'яним.

 - Ага, ось до вас на фотосесію ню прийшов, так би мовити першу частину нашої угоди виконати, - в Світлані, з незрозумілих підстав заграв сарказм.

 - Угоду, какую угоду, ах да, да помню нєкакіх кантрактов, - і вже на цей час її голос звучав перелякано і став тремтіти ще більше.

- Та ні, то друга частина нашої угоди, - для себе Світлан вирішив пограти з директоршою пам'ятаю-не пам'ятаю.

- А какая пєрвая -  денгі, так вот оні, - і вхопивши конверт зі столу замахала ним.

- Ангеліно Володимирівно, то бонус, а от якраз першу частину угоди я думаю заберу авансом, так би мовити, - його посмішка стала хижою, - ми ж дорослі люди, але зважте, я виконаю цю умову хочеться вам того чи ні.

- М-мо-жет, ми ка-ка-то, день-гамі, у-урігуліруєм, - і тут вже в її голосі пробивались справжні нотки страху.

- Є ні, грошима не вийде, тут  або натурою, або ..., - він похрустів кісточками пальців.

- Ти что сдурєл, у мєня кабінєт слушаєтся і відеонаблюдєніє, - якось борючись з собою промовила вона.

- А шо ти думаєш я відповідальності боюсь чи в'язниці? А ти баба гарна і мене всюди зрозуміють, тим паче може бути мах-на-мах, зґвалтування - за організацію замаху на вбивство, - він порухав бровами і посміхнувся.

- Какая аргнізація, какой замах на убійство, ти што то п-путаєш, -  директриса почала говорити  зверхньо але з великою пересторогою.

- Ага, і в роздягальні я сам собі вирішив побитися з вашою охороню, - сарказм у голосі Світлана зашкалював.

 - Нєт, нє било такова, - вона це промовила та ствердно, що сам Світлан уже почав сумніватися,  - просіла пріпугнуть, но ізбівать - уволь.

 - Тоді давайте так, Ангеліно Володимирівно, ви мені наказ на руки про моє звільнення, а я вам за це вашу цноту залишу, га ? - тон уже був спокійний і діловий.