Частина 2 Модельний бізнес з іншої сторони або опускання в унітаз головою

  Перший день видався важкуватий, вставати о третій ранку було геть не просто. Якось запхавши в себе бутерброт і запивши це кавою вийшов з квартири. Літо - гарна пора, правда і літом о четвертій ночі був геть сірий ранок. Їхати було, після села, в рази простіше, дорога була рівна та й велосипед був нормальний, на двадцять чотири передачі. Долетів хвилин за сорок. 

    Правда, був дещо здивований, вікна офісу ще чи уже світилися. У старших менеджерів був робочий день. Показавши перепустку Світлан увійшов до приміщення та направився до роздягальні і вже о п'ятій нуль дві приступив до роботи. Вирішив розпочати із туалетів. Романтизму мало, однак його гріла думка про те, що скоро можна буде поїхати трохи відіспатись, сходити на тренування. Він примітив прекрасний майданчик біля будинку або взагалі з'їздить у гідропарк на тренажери. 

    Туалети були на всіх поверхах, а так як він сьогодні починав із шостого поверху, то мабуть цей має бути самим чистим. Взявши у руки тацю прибиральника направився наводити чистоту. Проте, приміщення не було пустим. Раз-по-раз, туди-сюди снували то моделі, ледве не голі, то якісь дивакуватого вигляду чоловіки, було навіть кілька іноземців. Тобто бізнес не відпочиває, зробив висновок Світлан.

   Підійшов до жіночого туалету. Відкрив двері, завів тацю і вже хотів почати прибирання, як почув звуки блювання. У останній кабінці хтось був. Згадавши настанови Арсена Івановича, вирішив розпочати, а в кінці помиє, ту саму кабінку. Він дістав з таці табличку "Ідйот уборка" і повісив за інструкцією на ручку дверей. Раптово у туалет зайшло дві моделі, при тому одна ридала, а друга була якась перезбуджена. І як не дивно, але з останньої кабінки вийшла "блююча попелюшка", так Світлан її про себе назвав. Розмова між моделями була не надто змістовна: 

  - Сколько лішніх набрала? - спитала перезбуджена у блюючої. 

  - Шесть кіло, - відповіла та. 

 - Сочуствую падруга, - сказала заплакана. 

 Блююча попелюшка покинула туалет. Перезбуджена дістала з сумочки якусь річ, схожу на помаду, приставила до носа і вдихнула. По її подальших діях не важко було здогадатись, що це наркотики, такі вона вже гримаси корчила, але то була не його справа. Інша ж продовжила ридати у кабінці. Світлан здогадувався, що люди моди дещо, специфічні, але не безграмотні. Проте табличка "Ідйот уборка" їх геть не бентежила. Зрештою вирішив дати зауваження панянками так як, їх присутність заважала прибирати:

  - Панянки ви не могли б залишити приміщення, у будинку ще досить туалетів, - він намагався висловитись не вимушено і ввічливо.

- Слиш пашол нахер уборщіча, тока ти мне єсчо нє указивал што дєлать, - хамство з боку панянки під кайфом було очевидним.

 - І все ж панянки, я вимагаю від вас покинути приміщення, щоб я міг виконувати свою роботу, негайно, - голос Світлана був холодним і мав грубуватий відтінок.

 - Сиш ти казйол ти шас у меня получіш - Галя не рєві, не толстий твой зад, ідьом, - нарешті вони вийшли. Отже прибирання буде швидким і можна буде перейти до інших приміщень, але сталося не так як гадалося. За декілька хвилин у туалет влетів охоронець, то й, що вчора вдарив Світлана у бік. З криком "Ах ти сука" схопив за шию і притиснув до стіни. Мало не плюючи Світлану в обличчя промовив:

  - Ти чьо тут себя дірєктором возомніл, а? - і вдарив Світлана головою об стіну, - ти тут нікто, ти понял, - і вже хотів вдарити його у бік, але Світлан ухилився. Не полюбляючи вирішувати справи кулаками Світлан намагався пояснити, що йому завадили працювати, бо ж не важко було здогадатись чого цей молодик сюди прибіг і за чиїм проханням. Але наступна хвиля образ і удар під дих, змінили його думку.  

 - Ти ж зрозумій вони працювати заважали, туалетів же море в приміщенні, - Світлан не залишав надії домовитися з охоронцем.

 - Я тєбя суку щас головой в унітаз опущу, ти у мєня мордой туалєти мить будєш, - репетував охоронець і справді спробував запхати Світлана до кабінки, видно дійсно збирався його опустити головою в унітаз.

  Розуміючи, що виходу нема Світлан вдався до того, що так не любив робити, а враховуючи розміри охоронця, а він то кілограмів на сорок важить більше, вибору у нього не було. Він наклав свою руку на руку охоронця і трішки підстрибнув. Цього було досить щоб охоронець, ледве-ледве, присів, на якусь мить, далі він провів больовий прийом на плече опонента таким чином, що опинився в нього за правам плечем. Захват зробив свою справу, охоронець встав на одне коліно, його обличчя виражало гримасу болю. Одначе сили й нього було не займати і навіть відчуваючи біль все-одно опирався, щоб зменшити його опір Світлан наніс достатньо сильний удар по ребрам охоронця. Далі перехопив руку і заламав його тиснучи на лікоть, ще два удари по ребрах зовсім знівелювали опір охоронця. З рештою тримаючи однією рукою захват, іншою Світлан зігнув голову охоронця і опустив обличчям в унітаз. Охоронець почав дико ричати і опиратися чим дуж, довелося нанести ще два удари, по спині і ниркам. Світлан осідлав свого суперника далі утримуючи захват, а коліном, тиснучи на потилицю опустив його обличчя повністю в унітаз, змив воду, далі ще раз спустив воду. Коли охоронець перестав пручатись підняв його з унітазу, питаючи:

   - Все досить, я думаю, - перепитав Світлан;

  - Да тєбя..., - охоронець хотів ще щось сказати, але удар коліном під дих зупинив його і після "контрольного" опускання головою в унітаз, зрозумів, що зазнав поразки.