Із самого серця... Словами...

Попри всі заборони

Надто довго до щастя
Йшли крізь темряву й вітер.
Стільки бід та нещастя
Ми здолали, мій рідний.
Та тепер ми з тобою
Йдемо, взявшись за руки,
В серці стільки любові,
Що забули про смуток.
Разом будемо завжди,
Вічне наше кохання.
Хай там що люди кажуть,
Не боюсь покарання.

Попри всі заборони
Ти тепер мій.
Попри всі перепони
Я у серці твоїм.
Нас ніщо не зупинить,
Нас ніщо не зламає.
Бо на двох одні крила
В нас тепер, щоб літати.

Я так довго чекала,
А ти мріяв про мене.
Боги нам дарували
Це кохання шалене.
Ми пройшли крізь пітьму,
Ми здолали всі біди.
І тепер я дивлюсь
В твої очі, мій рідний.
В них я бачу себе,
Бачу наше майбутнє.
Я навіки тепер
Твій подарунок.

26.01.2025

Пісня до моєї книги "Академія Фейлім. Покарання для некроманта".

Анна Потій

Подобається

#3546 в Різне
#855 в Поезія

У тексті є: вірші, кохання, війна

Відредаговано: 27.03.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись