Із самого серця... Словами...

Осінь

Осінь підкралася тихими кроками,
Дихає свіжістю й теплим дощем.
Хочу сховатися з чаєм під ковдрою
Й подалі втікти від проблем.

Осінь червона, осінь чарівна,
Листя кружляє у дикім танку.
Дивлюсь у вікно і тихесенько мрію
Як будемо разом сидіти в садку.

Будемо ввечері палити багаття,
Пити вино й милуватись зірками.
Любові слова немов ті закляття
Казати й кохати шалено, нестямно.

Тільки далеко ти знову від мене
Й осінь приносить з собою лиш смуток,
Коли засинаю ночами без тебе
І забуваю на смак поцілунок.

Так сильно чекаю, що знову все буде.
Осінь теплішою стане з тобою.
Й назавжди про смуток відтоді забуду,
А серце наповню коханням, не болем.

3.09.2024

На ютубі, інстаграмі (@santa_fulmine), в телеграм-каналі і тіктоці є пісня на цей вірш. Заходьте послухати.

https://t.me/annapotii_books

Анна Потій

Подобається

#1544 в Різне
#354 в Поезія

Відредаговано: 21.11.2024