Із самого серця... Словами...
Хлопець зі сна
Блукаю у спогадах, забула, хто я.
Із дзеркала хтось чужий виглядає,
Шепоче мені, що я — це вона,
А я в ній себе все ніяк не впізнаю.
Чужий світ навколо, чужі мені люди,
А голос шепоче — це рідне тобі.
Дивлюся на них та відчуваю лиш холод,
Не можу брехати самій я собі.
Лиш в снах клятий голос мене полишає
І я відчуваю, що там справжня я,
Коли старим лісом поволі блукаю,
А разом зі мною той хлопець зі сна.
В очах його бачу стільки любові,
Якої немає в реальнім житті.
От тільки в кінці я стікатиму кров'ю
На його руках і прокинусь в пітьмі.
Так хочеться з ним залишитись назавжди.
Заснути й блукати тим лісом весь час.
Але клятий голос тихесенько каже:
Він — сон, він несправжній, вертайся до нас.
Але я не вірю, реальний він надто,
Такі не бувають хлопці зі сна.
Я мрію колись його відшукати,
Бо тільки із ним я буду жива.
16.05.2024, «Уламки цивілізації. Знайти себе».
Відредаговано: 21.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
