Із самого серця... Словами...

Темрява

Темрява знову вкриває мов ковдра,
Ховає подалі весь світ.
В душу залізла, закутала зовні
Й шепоче у вухо: «Привіт!».
Вона наче мати тебе обіймає,
Та тільки не теплі обійми її.
Морозом по шкірі аж пробирає,
Коли її пальці на шкірі твоїй.
Я хочу відкинути руки кістляві,
Холодні і злі, але нема сил.
Ця темрява клята мене забирає
В полон. Я програла їй бій.

16.05.2024

__________________________________________________
Те відчуття, коли знову почали вимикати світло.

Анна Потій

Подобається

#439 в Різне
#33 в Поезія

У тексті є: вірші, кохання, війна

Відредаговано: 30.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись