Із самого серця... Словами...
Час
Скільки ще не діждеться миру з природних причин?
Скільки ще не дізнається, чим скінчиться війна?
Час біжить, час спішить, не спиниться й на мить,
Хоч ти як не кричи — він не чує благань.
Час усіх забирає колись за межу.
Не обдуриш його, хоч би що не роби.
Хоч навколішки встанеш і благаєш: прошу!
Він лише усміхнеться на спроби твої.
А так хочеться милосердності трохи,
Щоб хвороби хоча б не забирали людей.
Щоб усі дочекатись змогли перемоги,
Але час невблаганний, він забирає своє.
30.04.2024
Присвячується моєму дядькові В., бабусі Н., батькові мого чоловіка і всім тим, хто за ці роки війни пішли з життя через хвороби, нещасні випадки, старість. Хочеться поставити час на паузу і щоб всі дочекалися перемоги, але... Але час невблаганний.
Відредаговано: 30.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
