Із самого серця... Словами...

Час

Скільки ще не діждеться миру з природних причин?
Скільки ще не дізнається, чим скінчиться війна? 
Час біжить, час спішить, не спиниться й на мить,
Хоч ти як не кричи — він не чує благань.
Час усіх забирає колись за межу. 
Не обдуриш його, хоч би що не роби.
Хоч навколішки встанеш і благаєш: прошу!
Він лише усміхнеться на спроби твої.
А так хочеться милосердності трохи,
Щоб хвороби хоча б не забирали людей.
Щоб усі дочекатись змогли перемоги,
Але час невблаганний, він забирає своє.

30.04.2024

Присвячується моєму дядькові В., бабусі Н., батькові мого чоловіка і всім тим, хто за ці роки війни пішли з життя через хвороби, нещасні випадки, старість. Хочеться поставити час на паузу і щоб всі дочекалися перемоги, але... Але час невблаганний. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше