Із самого серця... Словами...
Знову
Я одинока як ніколи,
Розбита, кинута на дно.
Я захлинаюсь своїм болем
Я потопаю в ньому знов.
Не хочу бачити нікого,
Забути б все і всіх навік.
Сьогодні я тобою хвора
І біль точиться з-під повік.
Але назавтра буду вільна,
А може й ні. Не хочу знову.
Мабуть я зовсім божевільна:
Кляну й кохаю. З головою
Пірнаю в біль свій, випливаю,
Живу неначе у пітьмі.
Я все ще так тебе кохаю,
Але мені до сліз болить.
Зроби хоч крок, тебе благаю,
Врятуй мене від самоти.
Без тебе знов я потопаю
Я хочу завжди "я і ти".
Але мовчиш ти, не підходиш,
Забув мене й подалі втік.
А я страждаю так від болю
І сльози ллються з-під повік.
6.08.2023, «Брама. Забуті життя»
Відредаговано: 30.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
