Із самого серця... Словами...
Все вийде
Порожня, розбита, як чашка без ручки,
Розчавлена силою власних думок,
Я хочу про біль якнайшвидше забути,
Загнавши його в самий дальній куток.
Але я не можу, він знову спливає,
Затоплює душу сіллю морів.
Він рану за раною на мені залишає
Як той кровожерливий звір.
Я хочу до сонця, я хочу нагору,
Та біль мене тягне все нижче до дна.
Мені б хоч на мить опинитись з тобою,
І я б врятувалась від твого тепла.
Мені не потрібні ніякі зізнання,
Я знаю й без них, що у тебе в душі.
Нехай ти не скажеш мені про кохання,
Але ти рятуєш мене від пітьми.
Тільки ти так далеко і сонця не видно,
Одне лише дно у очах мерехтить.
Шукаю спасіння, все марно, безплідно,
Без тебе мені ще сильніше болить.
То може заснути і знову до тебе?
Покинути все, чим роками жила?
Чи зможу? А серце шалено по ребрам.
«Все вийде» — шепоче солона вода.
Штовхає нагору, уже неболюча,
Лиш ніжно гойдає в обіймах своїх.
Все! Годі! Не буду нас мучить.
Я скоро повернуся, ти тільки вір.
12.07.2023 «Брама. Забуті життя»
Відредаговано: 30.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
