Я стільки разів тебе рятувала,
Тягнула зі дна, хоч ти упирався.
І кожного разу у небо волала,
А ти лиш мені посміхався.
Тобі все здавалось, що граю я в ігри,
Вигадую різні проблеми.
Та тільки гарчати мені хочеться тигром,
Коли ти не віриш в мене.
Коли ти мені не віриш,
Смієшся над марним завзяттям,
Торкаєшся ніжно шкіри,
А я відчуваю прокляття.
Воно струмує по тілу,
Вбиваючи все моє світло.
Я жити так не хотіла,
Але від кохання осліпла.
Ти можеш іще врятувати
Себе і мене заразом.
Але потрібно вставати
Й повірити в мою любов.
Але ти упертий до сказу,
А я так втомилася битись
За те, щоб були знову разом,
Що хочеться враз зупинитись.
Прошу! Це остання краплина!
Дай руку і в мене повір.
Забудь хоча б на хвилину
Про впертість і поміч прийми.
Я хочу тебе врятувати,
Почути кохання слова
Агов! Настав час вставати.
Прокинься і я буду твоя.
17.01.2024, «Брама. Забуті життя»
Відредаговано: 21.11.2024