Із самого серця... Словами...

Криваве сонце

Сонце вмирає кривавою річкою,
Затягує світ до мовчазної пітьми.
Промені тягнуться хижими стрічками,
Знищують все, що було у житті.
Сонце згоряє, тікає за обрій
І разом із ним догоряє весь світ.
Зранку повернеться на небо знову,
Але чи точно засяє для всіх?
Там, на покинутих сонцем руїнах,
Кров не від сяйва — від болі й страждань.
Ранок нічого для них вже не змінить.
Світло — живим, а для інших — пітьма.

23.07.2023

Анна Потій

Подобається

#905 в Різне
#188 в Поезія

У тексті є: вірші, кохання, війна

Відредаговано: 30.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись