Розділ 26

Механікос

В кабінеті президента було досить просторо. Світле приміщення містило купу книжкових поличок, а великий дубовий стіл був устелений папірцями, печаткою й купою канцелярії, та при тому виглядав охайно. 

Мірта зсутулилась під допитливим поглядом радника. Дівчина ще у Залі визначила, що він їм не подобається. Зацікавленість, що виднілась в очах цього чоловіка, не була доброю. І це лише підтвердилось, коли дівчина, відповівши за них обох про здібності коротким “ясновидці”, не ставши пояснювати, що природа появи цих здібностей була зовсім інша, почула від нього:

— Вважаю, нам варто провести кілька досліджень, аби зрозуміти магію у їхній крові. 

Долоня Джоста одразу опинилась на животі дівчини. Він як ніхто знав, що таке “дослідження”, і вже точно не дав би людині, що врятувала його кілька років тому й рятувала кожен наступний день, отримати такий досвід. Роботу над ним багато років тому також називали дослідженням. Мірта притиснулась ближче до чоловіка. Проте на диво для них, президент плавно підняв долоню, перериваючи радника з його пропозицією. 

— Пане Жесалю, хіба це було б доречно? Магія, що тільки почала повертатись, може образитись на такі вітання її людей. Кому як не механікам знати, що магії не можна дослідити. 

— Але ж, пане президенте, механіки славились своїм поєднанням магії та технологій…

— І як і всі інші, втратили й те, й те. Тож, будьмо добрими до нових чаклунів і тоді, можливо, магія охоче повернеться. 

Президент обвів поглядом їхніх “гостей”, та Джост все ще дивився на радника із камʼяним обличчям. Яким би милим не видавався президент, а чоловік був певен, що радника його слова не переконають. Він вже бачив схожий блиск в очах своїх докторів у Центрі, і знав, що радник не відмовиться від свого бажання, якими б не були аргументи його начальника. Чого Джост не міг уявити, так це що президент підведеться й попросить охорону разом із радником покинути кабінет. Наостанок він сказав лише:

— Пане Жесалю, прошу вас відрядити групу на пошуки нащадків Ванесси Алістер. 

Радник погодився, хоч і всім своїм видом показував, що не готовий йти від злодюжок. Двері міцно зачинились, та чоловік вичекав ще хвилину перед тим, як звернутись до непроханих, але таких цікавих гостей:

— Чи можу я поцікавитись, звідки ви?

Мірта вже відкрила було рота, та Джост встиг першим:

— Ні. Ми нічого не скажемо, пане президенте. 

Його голос був їдким, та чоловіка це, здається, зовсім не дратувало. 

— Будь ласка, кличте мене Фредеріком. Мені було б цікаво познайомитись із вами.

— Відповідь на відповідь, — сказала Мірта, кинувши попереджувальний погляд на Джоста. Того, що вона побачила у Залі, все ще було недостатньо. 

Чоловік навпроти усміхнувся й кивнув, і тоді Джост неохоче відповів:

— Я з Бігота.

— Міракорій, — відповіла одразу за ним дівчина.

Президент задумливо почесав підборіддя, не приховуючи своєї зацікавленості. Погляд його був зупинився на чоловікові.

— То ти не народився таким, чи не правда?

Джост здивовано поглянув на чоловіка. Звісно, Бігот колись належав не просто до технічних країн, але був найрозвиненішим серед них. Та можливо, не лише цей факт викликав запитання зі сторони президента. Можливо, він знав ще дещо. Однак Джост все одно не був готовий ділитись так одразу. Тоді Фредерік продовжив:

— До нас доходили чутки, що біготці знов працюють над проєктом, як вони це називають, вдосконалення людей.

— Знову? — здивовано прошепотіла поряд Мірта, та Джост хитнув головою:

— Хіба ви не робили те саме?

— Не зовсім. В Механікосі не обов'язково було якось змінюватись, але я розумію твоє запитання, — його мʼяка усмішка починала дратувати Джоста. — Зазвичай механіки мали лише шестерні при собі, та вони всі дійсно мали магію. А деякі, як, наприклад, шестерня, що сьогодні здивувала всіх нас, дійсно ставали частиною тіла. Та, наприклад, при житті пані Ванесси була татуюванням. Один з механіків дарував їй частинку власної магії, аби врятувати її життя. Хоча дехто дійсно мав специфічні смаки й вдосконалював себе, додаючи тілу більше механічних частин. Та ніколи нікого до цього не змушували.

— Здається, ваш радник був би не проти дещо замінити будь-кому. В першу чергу нам, — їдко помітив Джост.

— Що робили ці шестерні? — запитала Мірта, не звертаючи уваги на чоловіка. Вони не мали багато часу — треба отримати інформацію і тікати. Дівчина була впевнена — видіння кликали її сюди у цей день саме через цю шестерню. Аби вони побачили шестерню й почули прізвище.

— Вони багато чого могли, та якщо вас цікавить саме шестерня Ванесси, то вона підтримувала її життя. 

Мірта і Джост переглянулись не зговорюючись. Однак президент запитав:

— То я правий, ви не народились таким?

— Ні, — буркнув Джост, все ще дивлячись на свою подругу. Він намагався здогадатись, про що вона зараз думає. Дівчина, що він бачив у видінні, вочевидь, була повʼязана з Ванессою Алістер. І якщо цей пан перед ними правий, прямо зараз вона була в небезпеці.