Епілог

Півсотні років або олів'є напередодні нового року.
Злата вкотре здивувалася живучості певних рецептів. От скажи, стільки світів, стільки пригод за спиною, а олів'є, напередодні наступного року – це святе!
Правда олів'є у виконанні Брунгільди завжди виглядає багатим. З трьох сортів м'яса та яловичого язика на додачу. Огірочки в олів'є вона кладе замариновані за секретним сімейним рецептом. А соус! Майонез з ним і поряд не валявся! І ось і не скажеш, що фахівець з отрут може ось так готувати, що язик свій не один відвідувач корчми неодноразово прикушував, і навіть відкушував.
Злата посміхнулася, погладжуючи округлий живіт, що випирає з-під широкої сукні. За минулі п'ятдесят років на планеті, яка стала по-справжньому рідною та родинною, вона подарувала Ризику трьох синів. «Раз на п'ять років, як годинник» - підсмикувала її Гі, яка стала справді настільки близькою, наскільки можуть бути близькими чужі люди. А ось сестрами по крові вони стали за перших пологів. Тоді відьма розполосувала ритуальним кинджалом свою долоню і влила сили в змучену добовими пологами породіллю. Первісток був дуже великим і змучив процесом входження у світ. Саме тоді вона знайшла і сестру, і дещицю її таланту – відчувати процес зародження життя. Безпомилково бачити мить злиття чоловічого та жіночого комплекту хромосом, як сказали б земні вчені. Уроджений Дарій Ризик Вольфанг фон Штарм прийняв у свій кітель загорнутого в грубе полотно первістка і назвав того Амадеєм. Ось не давало йому спокою її кепкування з його третього імені. І розповідь про дивовижного музиканта та композитора, якими вона розважала чоловіка у важкому та доленосному поході, запала, швидше за все, в душу.
Мабуть те, що вони того разу вплуталися у відновлення справедливості і вищого правопорядку дало поштовх богам цього світу, якого бракувало, – ті дозволили продовжити рід прийшлим, і дали, нарешті, своє благословення.
Дворакові та Гі пощастило більше. Злата посміхнулася, згадуючи минулорічне пришестя сестри із сімейством на свято зустрічі нового року. Сім дочок, у таких же спідницях, як у батька! Кілт шотл одягав лише в урочистих випадках. Обожнював своїх рудоволосих шибайголов, але ні-ні, я ловила його погляд, що з жалем окидає змужнілих, і перерослих батька моїх синів.
Чорні коси Амадея, який переріс Ризика на голову, і вирізнявся воістину впертим і неуживчастим характером, того дня були зібрані в досить складну ритуальну зачіску. Ось уже вісім років він безвилазно перебував на Чорному Перевалі на заставі. І саме минулого року його підвищили до Дивлячого. Вищий чин, найбільша відповідальність. Замість заняття наукою він змушений був стримувати грань, що стоншується в Морок. З неї ніхто на наш бік не ліз, але судячи з його коментарів, вся справа у різному перебігу часу.

"Так, хлопчику цього року стукне тридцять дев'ять!" – кивнула своїм думкам, пов'язуючи бант на черговий подарунок. Цього разу я майже цілий рік шукала озвучену ним клино-пірамідальну структурно-утворювальну спіраль. Амадей тоді сказав, що він нарешті вигадав, як убезпечити існуючу аномалію. А спіраль була потрібна для компенсаційного зрівнювача.
Я погано розуміла їхню розмову із середнім. Бард не відставав у зрості братові, хіба що колір волосся у нього був м'якший, кольору гіркого шоколаду. І на щоках у нього були такі чарівні ямочки, які зводили з глузду академісток в Академії магії. Так, так, відучившись у ній, він залишився – спочатку куратором першокурсників, удосконалюючи знання з магістратурі, а тепер уже й повноцінним викладачем. Він був не розлий вода з четвертою дочкою Гі. Найпідривніша і некерована, вона закінчила бойовий факультет, і вже неодноразово відкладала заручини з Бардом. Гі тільки руками в сторони розводила - мовляв, з Труді навіть батько впоратися не в змозі. Вона його в армрестлінгу як перемогла, так з того часу сама свою долю будує.
Чому у молодшого було темно пшеничне волосся ми не знали, зазвичай світле волосся не передається нащадкам, коли у когось з батьків чорне. Легко закликаючий драконом іпостась Амадей, та вивірено використовуючий силу свого дракона Барт, часто шкодували молодшого, якому так і не відгукнувся внутрішній дракон.
- Він у ньому, - стверджувала відьма, - просто не настав час.
Він кидався у виборі «ким стати», пробував себе і в артефакториці, і в прикладних науках. Три рази на перший курс - це навіть для Ризика виявилося перебором, і він звозив його далеко на Північ. Думав, що в тиші крижаної безмовності той почує компас. Досягнув лише того, що ось уже п'ятий рік Один навчається на космогонічному факультеті в країні Тур.
Ні, це не означає, що цей світ освоїв космічні перельоти. І з порталобудуванням у них тут поки що не так добре, як у тому ж Середнолині. Вони ґрунтовні, стаціонарні, і жеруть неймовірну кількість ресурсів.
Я знову погладила рукою дочку, що брикалася. Вагітність виявилася несподіваною, тому що талант відчувати зародження життя, з усього видно, ця красуня одразу ж умикнула собі. Відьма просвітила і про стать дитини, і про те, що Ризику знову буде не нудно.
Першому Раднику Імператора і так не було нудно. Але звістку про вагітність і стать майбутньої дитини він сприйняв на ура.
Я так само любила цього високого, впевненого в собі чоловіка. Розчинялася в його коханні, обожнюванні, в довірі та вдячності за все, що ми прожили пліч-о-пліч.
Для Одіная припасла зовсім неймовірний подарунок.
Вчора вночі, на столику у ліжка я виявила товстий, навіть можна сказати масивний том, з написом золотом по темно-синьому оксамиту обкладинки.
«Теорія червоточин» - значилося у назві. А авторами цієї монументальної праці виступали Себастьян і Фросилінда Загорний.
Здається, я хвилин двадцять плакала, не в змозі заспокоїтися. Малятко всередині неодноразово било мене п'ятою в селезінку, вимагаючи пояснень. А я ніяк не могла заспокоїтися, бо якщо з рештою попаданців я була знайома шапочно, то цих двох сприймала майже як сім'ю.
Я точно знала, кому подарую книгу, яка так чудово виникла у мене на столику. А ще я була впевнена, що залишилося не так багато часу до обіцяної Фросіліндою зустрічі . Які наші роки – якщо магія дарує довге та щасливе життя!