Частина 42

- Надто незвично, - Влада кивнула підборіддям на намальовану капітаном схему. - Хто міг додуматися до такого? Ти не думаєш, що то пастка? Подібні проходи згадуються в «Хроніки тих, що йдуть попереду», але ти сам недавно казав, що це більше схоже на легенди, а не на історичні хроніки.
- Казав! - Лев відкинувся на спинку капітанського крісла в рубці, і потер підборіддя - вам вирішувати!
- Ти, за моїми відчуттями, вже все вирішив? - кисло посміхнулася дівчина, - а як же Товар?
- Перевіримо двері і все залишиться в силі!
- У якій силі? Ти сам сказав, що прохід можливий на межі зміни стану системи. До наступного затишшя за експонентом – не менше трьох циклів. Замовники нас із гуано змішають.
- Швидше доплатять, коли ми все ж таки надамо замовлене, - хмикнув капітан, розглядаючи кілька зелених ворсинок на стелі рубки. – Цінність довгоочікуваного зростає у рази.
Горнило згідно кивнув, не відриваючи погляду від Влади.
Четвертий член екіпажу, високий худорлявий молодик, найбільше схожий на світлого ельфа, такий же витончений і не від цього світу, теж кивнув, погоджуючись з капітаном і смішно відсалютував жестом у повітря рубки. – А якщо ми правильно мотивуємо пасажирів, то все здобуте по той бік зможемо залишити собі. Ну, крім заповіданого цим фрикам.
– Не подобається мені все це, – знову повідомила жінка, – я не відьма, але інтуїція мене ніколи не підводила.
- Тоді можемо відправити тебе човником до найближчої можливої ​​точки. Тільки глянь на розрахунки по карті. Чи не пропустив я чогось? – капітан глянув на Владу розслабленим поглядом. Найчастіше такий погляд змушував жінку передумати, і він неодноразово користувався ним для загального блага.
- Ні, я з вами, - відразу вперлася жінка, - раптом треба буде робити коригування, ти ж кажеш, що карта давніше нікуди. А нічого постійного не існує, і пульсар теж міг зазнати змін.
- Тоді ми всі у справі? - ще раз уточнив капітан, а команда згідно кивнула.
У кают-компанію зі стелі впав Зелений, і спритно замахав крилами у бік Злати, - атас, народ, космічні вовки йдуть. Торгутимуться за плюшки, але я б вам радив ділити п'ятдесят на п'ятдесят.
Несподівано спаяний колектив не встиг уточнити, шкуру якого неубитого тигра слід ділити в запропонованій пропорції, бо двері в кают-компанію роз'їхалися і на порозі з'явився капітан зі своїм екіпажем.
- Гарний який, - пискнула відьма, розглянувши невловимого четвертого.
- Ми доставимо вас до цих дверей, де б вони не були! – повідомив капітан.
- І скільки нам це буде коштувати, - Ризик трохи розвернувся у бік прибулих.
- Ми зможемо забрати будь-яку річ на власний розсуд, крім тієї, яка призначена вам.
- Тобто, - Фросилінда пирхнула, не зумівши стримати інстинкти щура. Тієї якій якщо що в лапи потрапляло, зазвичай у цих самих лапах і залишалося. - Ви впевнені, що у будь-якому випадку залишитеся у виграші?
- Ніхто не ризикуватиме заради ідеї, - відразу вступила в полеміку Влади.
– А якщо на тому боці щось нематеріальне, – Злата ніяк не могла зрозуміти, чому Зелений наполягав на 50/50. - Ми можемо запропонувати формулу, що влаштовує нас усіх. Ділити видобуток навпіл, чим би чи ким би він не був.
У кают-компанії повисла важка пауза, але тут Фатума знову постукала згорнутою в трубочку картою, і капітан, відстеживши це постукування об стіл, кивнув.

- Нехай буде, по-вашому. Але договір ми складемо за всіма законами – у двох екземплярах на папері.
- Так без проблем, - Себастьян підвівся з-за столу, - я можу запропонувати кілька варіантів викладу договорів.
Коли в перигеї навколопланетної орбіти навколо Десятої планети «Чорна перлина» затремтіла, завібрувала до зубовного скрежета і завмерла на долю мілісекунди перед блискучим кільцем, що з'явилося з нізвідки, з сяючим туманом, що тягнув вперед, Лев твердою рукою рушив важиль в тому самому напрямі.
У міру провалювання в молочне ніщо корабель втрачав можливість сприймати навколишній простір. Усі прилади, механізми та перископи у перший момент ніби збожеволіли, а вже за мить показували голий нуль.
Тільки на планшеті Влади, складно підпорядкована програма розрахунку точки знаходження корабля в просторі фіксувала танець ліній тяжіння планет, сил тяжіння системи і над звуковий сигнал пульсара, що прокидається.
- Стоп! - Скомандувала вона майже в той самий момент, коли навколишній простір досяг максимально близької точки для свердловини.
За інерцією корабель протягло вперед, і планшет у руках Влади весело блимнув і згас.
- Що за? - невдоволено підвищила голос жінка.
- Хм, - Лев дивився на показання приладів. – Це дивно, але з усього виходить, що ми на поверхні досить великої планети. Передбачаючи ваші запитання, скажу, що маневр приземлення ми не проводили.
- Тобто ми не проводили, а вона так? – Горнило схилився ближче до ожилих екранів. - Прилипла вона до нас, чи що.
- Чи ми її притягли? - Алеф відштовхнувся від крісла і повільно сплив на півметра над підлогою рубки. Не встигнувши як слід насолодитися станом невагомості, м'яко спланував на підлогу.
- Сила тяжіння, що підлаштовується? - Лев відірвався від моніторів і теж відстебнув ремені безпеки. – Аналізатори повітря не працюють, поки що.
– І візуального контакту немає – відрапортував Горнило.
- І де б ми не були, та ми тут! – саркастично повідомила Влада, розгорнувши планшет до решти.
На екрані розумного гаджета було написано "Точка прибуття. Дякуємо за оновлення. Для набрання чинності змін слід перезавантажити планшет".
- Ви не проти? Перезавантажу, може допоможе.
Коли вона натиснула кнопку примусово перезавантажуючи гаджет, що завис, світло мигнуло, занурюючи навколишній простір у темряву, і вимикаючи не тільки енергію, що живить корабель, але і все інше.
— І була темрява, — філософсько пророкував Зелений, тісно обіймаючи шию Злати, яку так само тісно обіймав Ризик, що посадив її на коліна.
- І Початковий сказав, хай буде Світло - хмикнув Принц, затиснутий з двох боків колишніми богинями.
- Не Початковий, а Предтечі, - поправила Принца Триєдина.
- Не хотілося б вас лякати, пані, - почав Зелений.
- Але слідуючи такій довгій відсутності світла, ми знову в якійсь дупі, - реготнув Принц.
- Та ні, - перебив любителя страшилок зелений змій, - пропоную кожному дати команду на світло, щоб визначити верховенство в нашій групі.
- Ти взагалі того? – поплескала розкритою долонькою по хвосту змія Злата. - Ось зараз пробки вкрутять наші партнери, і буде світло.
- Або батарейку поміняють, - підтакнула Гі.