Частина 37

"У переговорну братів-антикварів набилося надто багато людей", - подумав Ризик, окидаючи присутніх вивчальним поглядом. 
З цією всією ситуацією слід було щось робити, тому що вона затягувалася і поглиблювалася найнеймовірнішим чином. Спливли в пам'яті слова з якоїсь книжки зі стратегії й тактики ведення воєн. "Не можеш припинити неподобство - очоль його", чи все ж таки там було щось про натовп? Який слід було очолити, у разі неможливості перемогти?
Хто б знав, як йому дедалі частіше хотілося залишитися зі Златою сам-на-сам, без потреби кудись бігти і щось робити. Ні, йому подобалося і оберігати, і супроводжувати, і навіть зберігати її секрети в таємниці. Але з великим задоволенням він би пройшовся губами по її шовковистій шкірі, зриваючи з губ дівчини чи то зітхання, чи то стогони. Відчув би під долонями тремтіння, спрагу до пестощів, те, як вона вигнеться назустріч, розкриється і з'єднається з його тілом, з його душею.
Чоловік тісніше притиснув до себе причину цих думок і м'яко погладив долонею по сідниці, чим викликав на щоках помітний рум'янець.
"Ось якось так-то" - ухнуло серце Злати, коли вона, окрім рум'янцю на щоках, відчула ні з чим незрівнянний приплив збудження. "Скоро точно на нього почну накидатися" - скосила на нареченого погляд і зобразила на обличчі звіряче невдоволення. Наречений руку не прибрав, злегка переповз п'ятірнею на талію, та ще й посміхнувся досить підозріло та задоволено.
Дворак, відстеживши притиснуту до тіла колишнього командира жінку, ледь здригнувся в усмішці та блискавично пересадив відьму з краю лави собі на коліна, одночасно звільняючи ще трохи місця для тих, хто запізнився.
Гі ні обуритися, ні прокоментувати подібну безцеремонність не встигла, бо до кімнати увійшли двоє братів, несучи таці з чашками, чайником і піалою зі шматочками солодощів, схожих на рахат-лукум.
- Раді вітати вас у нашій скромній крамничці, - злегка посміхнувшись очима, повідомив один із братів, доки другий закінчував розливати ароматний чай по чашках.
Піала з солодощами опинилася точно перед Принцом. І хоча корону в нього з голови завбачливі богині зняли, але те, що він не простого польоту птах, і без корони було зрозуміло.
Злата, яку Ризик ні на дюйм від себе не відпустив, добре хоч, що на коліна, як Гі не вмостив, раптом із ясністю зрозуміла, що деяких речей недо змій, який тепер Принц, ніколи не куштував, не їв і не пив, у тому вигляді, в якому звикли всі вони.
Від запаху рахат-лукуму і в неї самої слиновиділення прискорилося, але вона втримувала себе в руках, щоб не схопити шматочок ніжно рожевого кольору, припорошений цукровою пудрою, що розносив у повітрі аромат варення з пелюсток троянд. Гальм у Принца у зв'язку з несподіваною трансформацією не було, і тому він блискавично прихопив верхній шматочок, одразу ж запхавши його повністю в рот.
Блаженство, що відбилося на його обличчі, і стогін, що злетів з губ, примирили на секунду Злату з втратою вподобаного шматка. Але Ризику чомусь цей еротичний стогін з протилежного боку столу і те, що його жінка на цей стогін відгукнулася, нервово облизавши губи, зовсім не сподобався.
Він легким рухом пересадив її собі на коліна, розгортаючи боком, і, прикусивши мочку вуха, пристрасним пошепком пообіцявши продемонструвати, як він уміє еротично стогнати, щоправда, трохи пізніше.
Принц, який залишився непокараним, одразу ж зхапав ще два шматки і посилено запрацював щелепами, муркочучи, мукаючи і стогнучи одночасно.
"Фу" - здається собачу команду вимовила Фатума, хоча, можливо, вони удвох із Трієдиною спробували відтягнути від жаданих ласощів на вигляд дорослого мужика.
Шарф, який до цього часу зображував Зелений, несподівано сіпнувся і, розвернувши морду в бік богинь, дав слушну пораду, - ви б йому солодкого не давали, а то він абсолютно некерованим потім стає.
Два власники крамниці ахнули синхронно, і запропонували за шарф мішок золота і чарівний бубон на додачу.
- Не продається він, - обурилася Злата й потягнула Зеленого за хвіст, намотуючи ще одну петлю навколо шиї, - він зачарований! Як і ми! Брунгільдо, давай торгуйся за карти! А то в нас там ще один товариш, не доглянутий!

- Так, а чого ж ви з собою його не покликали, - рознервувався один із власників, он же на лавці ще скільки місця залишилося!
- Він у нас кремезний, - злісно окидаючи поглядом безуспішну боротьбу богинь із Принцом і залишками частування в піалі, повідомила вона, - не вліз би сюди!
- О! - покивали господарі головами, - дуже цікаво!
Фросилінда розтиснула над столом долоньку і на стіл м'яко опустився мішечок, багато прикрашений шовковою вишивкою.
- Кота в мішку не купуємо, - синхронно повідомили власники крамниці, - спочатку покажи, що у вас там!
- А може у вас немає того, що нам треба? - хитро примружилася менталістка.
- І що ж вам треба? - обережно уточнив один із них.
- Намордник, нашийник, - одночасно долинуло від богинь, яким навіть спільними зусиллями не вдалося відібрати солодощі в Принца, що їх не лише зжер, а й тепер ще й притискав дамочок, дуріючи, як дитя мале. 
- Це ніби не по нашій частині, - задумливо втупившись на бійку на краю столу, зронив один із них. - Ось батіг у нас є, та точно - великого героя Убейзмея.
- Та ні, вони пожартували! - обурилася Фросилінда, - нам карти потрібні були!
- Добре, багато запитів, вдалий день! Не соромимося, висловлюємося!
- Ну раз така спека пішла, то я б від обручних браслетів не відмовився б, - мрійливо протягнув Дворак, чим привів відьму в стан близький до непритомності.
- Так, - підстрибнула на колінах Риска Злата, відчуваючи, що обіцянки чоловіка занадто наполегливо впираються їй у стегно, - і засіб пересування, щоб нас усіх вмістив.
- Бінго! - потерли дідусі долоньки, - все є! Усе віддамо, а що у вас на обмін?
Фросилінда дещо скептично поглянула на мішечок, який вона підібрала для обміну на карти Таро, і перерахувала запити: значить, ви готові нам віддати батіг, карти, обручки і засіб пересування, і це вас абсолютно не дивує?
"Якщо до вас прийдуть десять, пов'язаних разом, але різних за змістом" - почав перший із власників крамниці, "і за мале попросять велике" - підтакував другий, - присутні в кімнаті завмерли, і навіть Принц перестав дуріти, завмер, притиснувши богинь за талії до власного тіла, - то віддайте їм те, що заховано на десятій планеті!
- Твою ж! - не стрималася Злата й облизала губи, - от ми ще квести не розгадували. Нам потрібні карти, нехай Фатума скаже, як повернути все назад і ми підемо на Злато, а тут нехай хоч потоп!
- Е ні! - дідок підняв угору палець, - не вийде! Торг пішов, назад дороги немає! Усе отримаєте, що попросили, нас від обіцянки звільните, а з власними зобов'язаннями будете не тут розбиратися!
- Що в мішечку? - похмуро запитала відьма, пильно вдивляючись у старців.
- Дракон, - Фросилінда повільно розв'язала тасьми, засунула пальці в нутро, акуратно витягнула на поверхню столу білого згорнутого кільцями дракона.
- Одвічний, Фендрик, - старці за вклонилися фігурці нецке, і та ніби збільшилася в розмірах.
Богині втупилися туди ж, тремтячи і притискаючись до Принца тісніше. Себастьян переглянувся з Гі та Двораком і кивнув, - якщо вам достатньо цього для обміну, то, може, час поглянути на те, що залишили для нас?