Частина 36

Пам'ятаєте, як закінчуються зазвичай казки? "І жили вони довго і щасливо" або більш ємним, але чужим слов'янському серцю " хеппі ендом".
Коли частина богів так і не повернулася з ристалища, а решта, так-сяк розібравшись із власними бажаннями й можливостями, - відчалили, прихопивши із собою залишки напоїв і закусок, на замок опустилася тиша.
Десь там, поза нашими очима і вухами, з'ясовували стосунки Фатума, Триєдина і Принц.
Мені так і кортіло запитати у Фросилінди, яка, не інакше як розбагатіла за сьогоднішній день, придбавши в особі охорони, вірних лицарів без страху і докору, як нам тепер дивитися на таку нереальну реальність. Виявляється, ці бідолахи послужили приманкою, принадою в тоталізатор вагоміших гравців. І попри все те, що в богів інтуїція мала працювати як ні в кого зі смертних, результат правильного застосування цієї самої інтуїції зараз лежав біля її ніг. У вигляді мішка з монетами, камінням і навіть артефактами. Імовірнісними потоками ця хитра лисиця крутила настільки майстерно, що закрадалися думки про інкогніто помічника. 
- Чорт, - ахнула я, коли цей самий помічник з'явився перед нашими ясними очима. 
"Так-так, давно не бачилися" - ахав розум, від нахаби з дикого лісу. Ну нехай і не дикого, а чарівного, але сам факт, що він опинився на святі життя, про щось говорив.
Усе було простим і складним водночас. Ті самі запрошення, що розлетілися по планетах і світах Середньолиння, висмикнули Хазяїна лісу, або радше відволікли від справи архіважливої й архиприємної. Як уже Фросилінда його вмовила допомогти, то нам не відомо, але було видно, що вони залишилися задоволені одне одним.
- А що, - у мене тепер бізнес намалювався! - пояснила вона нам, - Себастьян каже, що кращим за азарт буває тільки секс, і що одне іншому не заважає.
Бонні ми віддали Рогнеді, яка прибула по закінченню містерій для зачистки і прибирання території, і зі скоригованими документами графині. І ось тепер, тримаючи в оберемку немовля і плескаючи на нього віями, вона раптом відразу перетворилася на досить юну і недосвідчену в догляді за немовлятами дівчину.
- І що тепер? - підняла вона на нас погляд.
- Думаю, що вам потрібно оформити опікунство над графинею, і постаратися виховати її належним чином.
- А це все? І ліс, і замок. І вулкан?
- Готель відкрийте, з якоюсь загадковою і абсолютно приголомшливою історією, - закотила я погляд під стелю, уявляючи розмах цієї самої історії.
- Пані, - пролунало звідкись зі сходів, і вся наша компанія звернула увагу на Трієдину, Фатуму і Принца, що чинно спускалися по них, при цьому ці дві пані тримали його під лікті.
"Фух" - промайнула думка в мене в голові, - "одягнений".
- Якби я не була відьмою, - муркотіла зліва Гі, тісно притискаючись до Дворака, - ніколи б не пропустила повз такого красеня!
Якщо припустити, що переговори завершилися обопільно вдало для всіх сторін цього тріо, а судячи з екіпіровки Принца, руку до його облагороджування доклали ці самі пані, слід було осяяти їх якимось благословляючим жестом, якби не одне "але".
- Триєдина! - я ткнула ліктем Ризика під ребра і вказала підборіддям на богиню, яка втягнула нас у неприємності.

- Ми ж виконали твоє прохання, припинили процес контрабанди магів і талантів, - заїкнувся Ризик, притягуючи мене ближче до себе.
- Навіть повернули деяких назад, - не стрималася від згадки власних заслуг.
- І посприяли набуттю половинки, - Фросилінда ще раз оглянула тих, хто стояв на останній сходинці, - третьої половинки? Загалом насолоди тіла й душі!
- Нам би додому! - хихикнула відьма, - і повернути цим двом необґрунтовано забране!
- Дівчатка, - вивільняючи лікті із захоплення богинь, принц зробив останній крок і підійшов до нас, - тут така річ, - він подивився на Зеленого, що затишно згорнувся в мене на руках. - У Фату і Три полярність змінилася, потрібен час, щоб розібратися! Але ви не хвилюйтеся, вони відпочинуть, прийдуть до тями і ось відразу до вас, щоб відновити несправедливість.
- Я не хотіла і не планувала, - спробувала виправдатися богиня долі.
- І де ж ти зі своїми солодкими булочками прохолоджуватися вирішив? Та й часові відрізки в богів, це не час для смертних! - подав голос Зелений.
- Стільки місць навколо, стільки місць, - розтягнула в усмішку губи Триєдина, - ви не хвилюйтеся, відпустка, як правило, дуже швидко закінчується! І ми відразу ж до вас!
- І що ж, планета без богині не розвалиться і на шматочки не розлетиться? - дещо саркастично нагадав про взяті на себе обов'язки Себастьян.
- Не послідовна ви, шановна, - підтакував Дворак.
- Діти давно виросли, - безтурботно махнула рукою богиня, - у вас добре виходить! Я попрошу воротаря пропускати вас на консультацію в особливо спірних ситуаціях.
- Ні вже, спасибі на доброму слові! - я погладила білосніжну, перламутрову лусочку, яку нам подарував Перший. Я вже стільки планів на цей артефакт намалювала. Одна проблема - старе тіло. 
- Поки нам не повернуть наші тіла, ми на Злато не повернемося, - несподівано жорстко відповів мій наречений.
Хоч і кажуть, що вдома навіть стіни допомагають, але й моя інтуїція просто-таки кричала, що якщо ми покинемо світи Середньолиння, то залишимося такими, як є. А ця перспектива так собі, навіть за найкращих розкладів і таланту однієї відьми.
- Та не можу я! - сплеснула долоньками Фатума, - навіть карти не призиваються! Не вірите, ходімо в храм!
Нам дали півгодини на збори, і через обумовлену годину ми зібралися серед висаджених концентричними колами кущів троянд.
- Навіть портал змінився! - бубоніла Фатума, роздивляючись старовинні дубові двері з поржавілим кільцем, пазуристою лапою замість ручки і замковою щілиною.
- Так, тихо! - скомандувала вона нам, - якщо я правильно розумію, то шанс у нас на переміщення всього один. Храм Фатума, храм Фатума, храм Фатума, храм Фатума! - з якимось розлюченням вона смикнула на себе пазуристу лапу, і ми опинилися на площі планети базарів. Там, звідки все і починалося, в момент мого викрадення Шті.
- Куди це нас занесло? - вдивилася вона в круговерть фарб, звуків і запахів.
- Глина, баби, глина! - кричав вусань двом неосяжним жінкам у квітчастих хустках, які проходили повз.
- Пиріжки з капустою, - лунало звідкись зліва, - пампушки з тельбухами, - вторили їй здалеку.
- Дурдом якийсь, - зронила Фатума.
Відьма окинула їхні святкові вбрання і корону на голові Принца, і хмикнула, - ви б обережніше з бажаннями! Тут усе продають і все купують! І якщо нас закинуло сюди, то ми точно знаємо де роздобути раритетну колоду карт, так Дворак?
- У братів-антикварів? - озвучив припущення Ризик.
- У них, рідненьких! - погодилася відьма і повела нашу різношерсту компанію вулицями, вуличками і провулками складного і ніколи не сплячого світу.
- Антикварів? - я нахилилася до відьми і перепитала ще раз, - це саме те, про що я думаю? Старожитності, раритети?
- Ага, і підробки в тому числі! - погодилася вона. - Тільки я не знаю, як тепер розплачуватися з ними доведеться, адже минулого разу їм тільки визначник цих підробок потрібен був.
- Не турбуйся, сестро, - Фросилінда поплескала по мішку, який стоїчно тягнув на плечі Себастьян, - є в нашому улові дещо, що, напевно, зацікавить настільки перебірливих персонажів.