Частина 34

- Що дають? - зачепилася за чергу богиня, яка бігла в перших рядах і звикла завжди і все потрібне помічати. Загалом за жабою вона побігла разом з усіма, тому що "а раптом доля". Але вже в процесі, здоровий глузд дещо остудив її бажання бігти і домагатися.
- У чергу, - гаркнув один із тих, хто не з першого разу зміг проникнути на другий етап, і тепер м'явся наприкінці досить пристойного натовпу чоловічої статі.
- А дають-то що? - приєдналася одна з тих, хто в справі упіймання красивого і здоровенного зазнавав фіаско через недостатню фізичну форму.
- Карту до скарбів, - навіщось прикрасив дійсність громила, який переминався злегка попереду.
- Та ну! - захопилися дами і спритно задріботіли вниз. От зовсім не зрозуміло, наскільки в принца вистачить сил, а мимохідь можна ще й скарбів відтяпати, - подумали більшість із тих, хто подібні розваги поважав, заохочував і за можливості брав участь.
- Так, а чому стоїмо? - не стала довго розмірковувати та, що першою звернула увагу.
- Боязно, критерії в Бонуса незвідані, ніхто білою вороною не хоче бути. Остерігаються.
- Ну, ось ще, це той, чи що, триголовий, погано пояснив? - забалакали жінки в ар'єргарді охочих довести власну успішність.
- Та нормально я пояснив, - обурився Змій Горинич, вловивши тонким, музичним слухом галас і невдоволення жіночої статі. - Хто розсмішить усі мої три голови, отримає карту, дві засміються - бандану, просочену чарівним складом, а якщо хоч одна посміхнеться - совочок подарую! 
- Усе в господарстві згодиться, - кивнула головою одна з богинь, - я герань люблю садити, наприклад, чарівний совочок - саме те, що треба!
- А жарти-то де? - підстрибнула на місці найбільш нетерпляча.
- Так от, готуються поки що, шукають Музу, так би мовити, - посопів той, хто стояв поруч.
- Ну поки вони шукають, я завжди готова! - полізла вперед одна з богинь, розсудивши, що скарби затримки не заохочують. А в стендапі вона неодноразово і оплески, і призи брала.
"Чоловічі розваги сильно відрізняються від жіночих. Є дівич-вечір, і дівич-вечір це завжди щось красиве. Щось на кшталт: ми в спа-салоні, детокс-чаї ганяємо і пір'їнки причепурюємо, а хлопчаки - це завжди щось у тайзі з тесаком. Експремально і нереально. 
Це як набір літер і їхній порядок один і той самий, а сенс різний!

Иди ко мне — и дико мне. 

Пока лечилась — покалечилась.

Мы же на ты — мы женаты.

Несуразные вещи — несу разные вещи.

Надо ждать — надо ж дать. Це я до тебе Бонус, бо чекати в мене не виходить дуже довго. Невитримана я!

Я весь час думаю, чому так, і мені здається, чоловіки так роблять продумано, бо якщо ми типу робимо дівич-вечір, щоб наприкінці прийшли хлопчики, то вони роблять так, щоб жодна баба до них не прийшла. У них же завжди риболовля десь на гелікоптері в гірському озері. Мені здається, зимову риболовлю придумали тільки тому, що до літньої якась баба все-таки дійшла. Каже: "Теж мені, сховалися, Великі озера! Чотири ведмеді всього по дорозі й трансантарктичний переліт. Так і у вас - усього один вулкан на задньому плані".
Що може розсмішити Змія Горинича? Жарти про кошенят? Про добрих молодців, чи про принцес?
З почином не дуже юної богині черга захиталася, і з різною часткою удачі присутні стали отримувати кожен те, на що наговорив.
Здебільшого лопатки. Було кілька щасливців із банданами, а от головний приз дістався дуету. Він сформувався в процесі очікування і суперечки двох колоритних персонажів. Величезного бога війни і тендітної блондинки, в половину його зросту. 
Вони Бонуса не тільки сміятися змусили, а й плакати, гикати, і пирхати, і влаштувати в результаті цього видовищне фаєр-шоу.
Щасливі, донезмоги, вони зникли за його спиною з жаданою картою, а ті, що залишилися, навіть не ризикнули спробувати сили, і приєдналися до тих, хто зійшов у першому турі.
До цього моменту Принц, який пішов на третє коло, все ж таки зрозумів, що сил на наступне не має, і звалився з поручнів просто в руки товстозадого і товстопузого бога жадання, який розвалився на подушках майже під балконом. 
"Моє" - захрипіла слідом за щастям, що спливало, зеленоволоса зі зябрами та Зеленим на шиї, і, перелетівши через поручні, опинилася просто на неосяжному животі.
Принца підкинуло вгору, і через кілька асинхронних рухів він опинився-таки в її лапках.
- Цілуй! - захрипіло багатоголосе з другого поверху.
Божок, у якого це дійство відбувалося на його плеканих чреслах, раптом відчув, що і зелене волосся, і екзотична зовнішність спокусниці голосно стукають у його серце п'ятою, і не тільки фігурально висловлюючись. Про подібні моменти кажуть - накрило мідним тазом, і прийшла, коли не чекаєш.
Навіть відрази до ручної тваринки, почуття, що спалахнули, не розбурхали. Бо не поважав він всі ці жіночі вподобайки.
Щоправда про себе він плюнув, коли спокусниця впилася в жабу поцілунком.
Над головою в бога пронеслося, - шанс! У нас є шанс, - і з рук роздратованої зеленоволоски, принца потягла рожеволица.
- А я так сподівалася, - схлипнула водна богиня, і ляснула долонькою по жиру, що заколихався.
- Витри слізки, дорогоцінна, я тобі іншого куплю! Хочеш?
- Ні-ні! Я про принца мріяла! - уже заревіла вона.
- Фу, проблему теж придумала собі, - у мене цих принців, як собак бездомних!
- Так? - змахуючи сльози й окидаючи неосяжне тіло вивчальним поглядом, уточнила вона.
- Точно! І школа принців, і Академія принців, навіть не одна, здається! Хочеш? Поїдемо після містерій, вибереш, який сподобається.
- Хочу! - розтягнула богиня губи в усмішку і влаштувалася на зручному тілі, розвернувшись до нього передом.
А дві богині, пов'язані, як умінням бачити нитки долі, так і прокляттям - вислуховувати прохання кожної живої істоти в усіх світах, раз по раз тикали під ніс богиням, які пробігали повз, гарненьке немовля, запитуючи "Не ваше?"
І Златі це питання богиня теж поставила, в момент, коли Фатума відвернулася.
Зачепившись за браслет, що виблиснув золотом з-під зеленої хламіди, Триєдина пригальмувала і здивовано вдивилася в обличчя жінки, яка відповіла.
- А хто це з вами так? - обвела обережно рукою обличчя й посріблені коси.
Злата не збиралася скаржитися, та й Триєдину, якщо чесно, вона бачила лише один раз, коли та обдарувала їх парними браслетами. І в богині з немовлям на руках, яка стоїть зараз перед собою, вона точно ледве могла впізнати ту, що обдарувала.
А ось іншу, що навісила непрожиті роки, впізнала практично з першого погляду.
- Та ось же вона! Ворожила нам із Ризиком, і свиню підклала! За що, питається? Інтриганка!
Триєдина повільно розвернулася в той бік, куди вказувало підборіддя мешканки Злата. Точніше козирної карти, яку довелося підтасувати в колоді долі палко коханої планети і світу, в який вклала стільки всього.
- Фатума?! - одним рухом богиня втиснула дитину в руки Злати і зробила кілька кроків у бік старовинної подруги.
- Трі, я зараз усе поясню! Вибач, але без цього нічого б не вийшло!
Поки богині бурхливо з'ясовували стосунки, поступово відійшовши на пристойну відстань від Злати, та із задумливим виразом на обличчі розглядала немовля. 
- Оце вона переїла, - несподівано пролунало біля вуха, і Злата навіть сіпнулася, від несподіванки.
Зелений з комфортом влаштувався в неї на плечі, - Бонні тепер дуже довго доведеться знаходити власне доросле тіло. Не поспішаючи, рік за роком!
- Так це вона, спадкова графиня?
- А то! Кому віддаси?
- Правнучці, напевно! Все ж рідна кров!
- А й справді! Не знаєш, чого он ті дві не поділили? - вказав він головою в бік Фатуми і Триєдиної.
- Та ось, давно не бачилися, претензіями міряються.
У цей момент біля богинь, що сварилися, зупинилася одна з цілувальниць. Принца передавали з рук у руки, як червоний прапор. І напевне зараз вийшов той самий слушний момент, коли вже не бігати потрібно було за ним, а навпаки, всовувати примусово іншій в руки.