Частина 33

Першим з-за ширми першого етапу вискочив бог, якому молилися ковалі та всі, хто працював із металом.
Тож притягнути бойок до капелюшка, в його випадку було легкою справою. А от триголова істота, що вальяжно перегородила прохід на лавові поля, дещо вибила його з колії.
- Ти хто? - запитав він у монстра, прикидаючи в розумі, чим саме зрушувати цю тушу, та яка кількість сил знадобиться.
- Так це, Бонус я!
- Хто? - перепитав другий бог, що з'явився слідом.
- Той, хто розсмішить одразу всі три мої голови, той отримає карту з маршрутом для проходження третього рівня.
- О! - другому дуже сподобалася озвучена перспектива, і він скоромовкою процитував її третьому, який підтягнувся з-за ширми.
- А якщо дві тільки сміятимуться? - запитав перший, той, що по металу і ковалям.
- Тому бандану, - помахав він шматком чорної ганчірки перед носом уже п'ятьох богів. - Вона, до речі, просякнута одним хитрим складом, і на вас не діятиме газ, що затьмарює розум.
- Еко загнув, - протягнув один із тих, хто вже був ближче до людей, ніж до богів. Але, спритність рук не пропив, і по цвяху влучив із першого разу, - а той, хто викликає посмішку в однієї-то, хоч що отримає?
- Так-таки так, - посміхнувся Змій Горинич трьома щелепами, - совочок! - і продемонстрував саперну лопатку ошелешеній публіці.
Якраз цей момент обрав Принц для того, щоб з'явиться на чолі процесії натхненних, цілеспрямованих і злегка змоклих панянок, виринувши з-за рогу замку і стрибаючи що є сили до місця розташування бонусу.
Так, напоїти його все ж елексиром із недоторканного запасу відьми довелося. А то його власної прудкості навряд чи вистачило б, щоб поскакати від швидконогих ланей, якими вважали себе практично всі богині. 
І саме цей момент вибрала Триєдина, щоб відповісти на запрошення, яке прийняла Гертруда. Виявилося, що ці самі запрошення розсилали всім без винятку богам, але тільки тоді, коли Недо-дракони, тобто початкові розпорядники, перебували в здоровому глузді і у власному тілі.
Ви ж і самі розумієте, що Триєдина була жінкою, і якийсь час витратила на підбір образу і фрустрації з приводу божественної моди, яка за час її вимушеного ув'язнення могла піти вперед семимильними кроками.

Загалом через арку порталу ця богиня вивалилася останньою. 
Спадкоємна графиня Боніфацій цу Рітберг, на правах господині замку, розпорядниці божественної містерії, і безпосередньо творець перерозподілювача божественних еманацій, уперше не розрахувала сили.
Вона вітала всіх прибулих, стоячи біля порталу, відкушуючи іскри, купаючись у відчуттях повернення молодості та краси. І захопилася.
У момент, коли сукня повисла на її фігурі великоваговим ганчір'ям, вона це ще відзначила, як і те, що боги якогось духа, не закінчуються, як зазвичай. І піти, не впустивши обличчя - не представляється можливим. Мабуть тому, коли Триєдина зробила крок до стоптаної доріжки, і розлучилася з однією зі своїх іскор, що підлетіла до симпатичного малятка, років трьох, яке заплуталося в купі ганчірок, та доклала дитину ефектом, якого бракувало. І з ганчірок заревіло писклявим голосом.
Триєдина смикнулася і підійшла до кричущої купи ганчір'я.
"Іроди" - пробурчала, викопуючи з ганчір'я новонародженого. 
- Ой, а хто це в нас тут такий гарний! - засюсюкала до карапуза, що кричяв, мало не розривався, - красива! - виправилася, скосивши очі між ніжок.
Вивудивши з купи розписний шарф, спритно сповила малятко і прилаштувала на згин ліктя.
"Хто ж тебе загубив?" - розмірковувала богиня, прямуючи до входу.
- А ось і твоя матуся, - посміхнулася малятку, що затихло, пригрівшись біля тіла.
- Фáтума! - ахне вона тоді, коли богиня, що поспішає назустріч, наблизиться на відстань, яка дозволила її безпомилково впізнати, - як ти могла!
- Це як ти могла! - істерично скрикне богиня, яка перемішала карти долі і навісила на довірених осіб Триєдиної додаткових обмежень, сподіваючись витягнути її їм на допомогу.
- Не можна так безладно ставитися до обов'язків! - висловить власне "фу" Трієдина, вважаючи неприпустимим залишати таких маленьких дітей без нагляду.
- Не можна бути такою сліпою і вірити всім пліткам!" - сплесне руками богиня долі, маючи на увазі те, що Трієдина свого часу пішла, не попрощавшись і унеможлививши пояснення.
- У мене із зором усе гаразд! А ось ти, як була легковажною і необов'язковою, - такою і залишилася! - ахне та, що заколисувала на згині ліктя немовля.
- Та я, та я - ревнувати тебе хотіла змусити! - голосно схлипнувши видасть богиня долі.
- Чого? - у Трієдиної явно не сходилися діла з наслідками, і вона перевела погляд на дитину, - як можна змусити ревнувати, залишивши власне дитя біля воріт, у купі ганчір'я!
- Чиє дитя? - тепер уже Фатума, нерозумно шмигне носом, вдивляючись у дитину, і те, як колишня кохана притискає її до себе. В одну мить перед її внутрішнім поглядом розкрутяться картини щасливого особистого життя Трієдиної, і того, що майбутнє разом із нею більше неможливе! - Вітаю, - видавить із себе, не відриваючи погляду від агукаючого кулька.
- З тим, що я його знайшла? - саркастично вигне брову Триєдина, - яка з тебе мати! Одне непорозуміння!

- Я ні з ким і ніколи, - заломить руки перед грудьми богиня долі, - тільки фліртувала!
- Діти від флірту не народжуються, - припечатала Триєдина, - ось, тримай свій скарб, дурепо!
- Та не мій це скарб, - спробувала відхреститися від кулька Фатума.
- Як не твій? Ти ж бігла!
- Та до тебе я бігла! Уже навіть і не сподівалася побачити! - витерла сльози богиня долі.
- Це, звісно, дуже приємно і цікаво, - окинула старовинну подругу з ніг до голови поглядом богиня Злата, - але чия тоді дитина? Її вже час годувати!
- Не моя, - ще раз повторила інтриганка, - і не твоя, - розтягнула губи в усмішку, - як же я рада тебе бачити, кохана!
Триєдина втупилася на неї, дещо підзависнувши. Перебираючи спогади не зрозуміло якої давнини, співвідносячи внутрішній трепет і невдоволення з приводу вчинків подруги, важко зітхнула. - А я-то скільки років думала, що ти з Кратосом зійшлася, ти на ньому так висіла, так йому в рот заглядала!
- Та не заглядала я!
- Заглядала й обтиралася об нього, як березнева кішка!
- Сама ти березнева! Задерла хвіст і тільки тебе й бачили.
- Мені запропонували фронт робіт, і я прийняла запрошення! Такий світ зробила, цукерку, якби не ці, звідси, злодії! - погрозила замку вільним кулаком.
Богиня долі нервово ковтнула, несподівано пригадавши, кому саме вона особисто допомагала послаблювати світ Триєдиної. І жодного разу ж серце не здригнулося! І як тепер зізнаватися?
- Може вдвох пошукаємо вітряну матусю? - запропонувала, відклавши з'ясування стосунків на потім.
Трієдина кивнула, і дві богині повільно пішли до замку, відновлюючи крихкий стан довіри, співпереживання і забутого кохання.