Частина 31

"Бам" - розлилося в повітрі урочисто-пронизливе, таке, що піднімає волосинки на шкірі рук, викликає вібрацію в середині тіла і якусь дитячу віру в диво.
- Почалося! - Фросилінда поправила трояндочки на грудях, точніше не на грудях, а на досить глибокому вирізі сукні до підлоги.
Нам не заборонялося витріщатися на богів, просто порекомендували не наближатися близько, щоб уникнути непритомності й непотрібних ситуацій. Бо були прецеденти, коли особливо завзяті дівиці намагалися переслідувати богів чоловічої статі, водночас за умови збільшення концентрації цих самих богів більше ніж у двох у безпосередній близькості до дурепи, ці самі недалекоглядні панянки впадали в кататонічне збудження. І потім від них було стільки шкоди, скільки один слон у посудній лавці не зробить. Ось тому нас повинна була охорона пасти, щоб уникнути, так би мовити. 
- А в нас лапки, - як сказав Принц, демонструючи перетинки на своїх лапках і журячись відсутності крил.
Прогнозувати, звісно, багато чого можна. Але, як казала моя бабуся, краще соломку тягати з собою, на всякий непередбачений випадок.
Ось і трояндочки були з цієї самої соломки. Виявилося, що наші напівпрозорі змії тільки перед наймістичнішим містичним святом боягузливо ховалися і в тіла смертних забивалися. А в проміжках між, частина палацу, звернена в бік вулкана, була в їхньому повному розпорядженні. І комору зі святковою мішурою нам саме Перший здав. А там трояндочки, Фрося як їх побачила, так одразу всю ліану на себе й потягнула. 
- А, матусі рідні, це ж найкращий у світі вказівник! - заверещала вона.
- Для кого? - засумнівалися в її адекватності ми з Гі. Із цим їхнім святом краще перепитати, ніж неправильно зрозуміти.
- Для охорони, звісно ж. Вони за мною, як миленькі будуть усі хвостом ходити, тож дівчатка, не хвилюйтеся, у вас трояндочок не буде!
Ось тепер ми і споглядали трояндочки на декольте, трояндочки на шляпі, на дупі, пробач Триєдина, що згадаєш, теж були, у вигляді величезного серця. Тільки стріли в ньому не вистачало. Не в дупі, а в серці.
Гі була в сірій хламиді в підлогу, з рюкзаком на спині, а ось під хламидою в неї був костюм у стилі земних ніндзя. Точно такі ж були на Себастьяні та Двораку.

У рюкзаку у відьми була, крім усього іншого, банка з Першим, і саме їй належало добігти до вулкана, піднятися на нього і дочекатися прибуття переможця. Ми вирішили, що вже якщо фонтан без недо драконів повноцінну амброзію не зможе створювати, то бути йому призом у перегонах богів. Солодка кісточка, і перевірити забутий смак дитинства не вийде просто там. Води в ньому не буде, а тільки Перший, для нагадування про давно, або недавно забуте.
Себастьян і Дворак мали супроводжувати відьму, поки Ризик відволікатиме азартних конкурентів. А те, що вони будуть азартними, це було само собою зрозумілим. Склад Гі у вині, кінцевий приз, і сюрприз у вигляді Змія Горинича, ми дуже розраховували на незабутній спогад для всіх цих володарів тестостерону і хромосоми Y. Як казала моя мама, головне правильно поманити і стимулювати.
Чому самі чоловіки не вирушили в таку небезпечну подорож? Та тому, що Перший у банці! А найкращий спосіб сховатися в смертному, ніхто не відміняв, раптом би в найскладніший момент, не витримав би і використав уже звичний метод. Жіночу ж стать ці істоти одноголосно віднесли до групи "не злити".
Нам із Принцом і Зеленим було доручено складну місію - знайомство пересиченої жіночої публіки з еротичним стриптизом і казковими провокаціями.
На мені була зелена сукня, обвішана залишками ліани, яку обдерла Фросилінда на своє вбрання, крім того, я примудрилася зв'язати капор, який, коли накидали на голову, перетворював мою фігуру на подобу складного декоративного елемента, і в цьому разі Зелений бубонів мені, куди йти, аби охорона не запідозрила конструкцію, яка повільно дрейфує, у приналежності до людського племені. "Головне дістатися до богинь - а там створення свята - справа техніки", - самозабутньо розпинався Зелений, поки ми опускали вздовж величезного вікна скляну конструкцію, чимось схожу на величезний акваріум. Драпірування приховували його вміст від допитливих поглядів, а безпосередня близькість що до розкішних столів в урочистій залі, що до розкиданих на галявині східних низьких столиків із купою подушок довкола них якнайповніше охоплювали цільову аудиторію.
Закидати принца в акваріум вирішили тоді, коли жінки дозріють.
Довелося довго навіювати принцу правила, за якими найбільшого ефекту досягають не тоді, коли він абсолютно голий виходить із води, а коли спочатку еротично оголюється, розпалюючи уяву пластикою і формами, а вже потім виходить із води, прикриваючись чимось волохатим на найбільш стратегічному місці.
При згадці про волохатого Принца перекосило, довелося в'язати слоника. З вушками і хоботком. Щоб вразити в саме серце дам і не дам.
Не знаю, як то кажуть, віра ніколи не вмирає, тож як він там тренувався в нашій із Риском ванній витончено виходити з води у в'язаних трусах із хоботом і вухами - не бачила. Зелений згадав, що довіру не зганьбить.
А прийняти в нього іспит мені Ризик не дозволив. Сказав, що тільки через його труп.
Та я й сама вирішила зайвий раз не нервувати. А то ми нині в такому віці з ним, що зайві хвилювання нам ні до чого.
Про те, що процес пішов, я почула на широченному балконі, що оперізує фасад на рівні другого поверху. Зазвичай, як повідав Зелений, спочатку йде типу вступна офіційна частина, а вже потім розважальна.
Боги вітаються, цілуються, аперитив із храмових чаш дегустують і від групки до групки переміщаються. Такий собі броунівський рух розряджених богинь найрізноманітніших мастей і здебільшого більш традиційно одягненої чоловічої публіки. Те, що присутні раді бачити одне одного, ми виразно відчули навіть на другому поверсі. Атмосфера свята захоплювала і лоскотала піднебіння і ніс. 
- Жу-жу, шу-шу, як давно ми не бачилися! - ахало й охало внизу.
- Чого це вони? - не зрозуміла я охи про часовий відрізок.
- Так містерії цього року ювілейні. Прибули навіть ті, що зазвичай пропускають.