З Ризиком по життю та інші неприємності

Частина 30

На весіллі у Жанетти аніматор гостям вручив плюшевого ведмедика і запропонував поцілувати його. Як потім виявилося, саме в те місце, в яке цілував гість ведмедика, необхідно було цілувати і й сусіда. Я прямо у фарбах уявила, як разом із Принцом будуть цілувати і Зеленого. Ось прямо що б одразу підзарядили божественними еманаціями, і ці розпорядники владу в Бонні самі відібрали.
Але потім совість, або що там це могло бути, писклявим голосом затягнуло мантру "Ми у відповіді за тих, кого приручили".
Тому й шарф опинився в мене на шиї, тобто не шарф, а Зелений, і Принц на руках. Банку з Першим ніс Ризик, мовчазно поглядаючи на Принца, який тулився до мене ближче.
"Головомийки не уникнути" - констатував розум, поки я ділилася враженнями про фонтан із нареченим чи все ж таки чоловіком, у цьому чортовому Всесвіті.
До каміна і сніданку ми повернулися якраз у той момент, коли до зали завітали дератизатори.
Два масивні, похмурі амбали, які чимось нагадували грецькі скульптури Аполлона і Давида. Гармонія тіла і розуму, ці невимушено розсипані локони і похмурі надбрівні дуги. Вони хмурилися не стільки на часникові ковбаски, скільки на присутність істот, нижчих за статусом. Які ще й крутяться під ногами і заважають. Ані завмерлий Принц, ані шарф, що розпластався у мене на плечах, на себе увагу цих істот не звернули. А ось банку, прикриту простирадлом, довелося відмазувати від підвищеної уваги.
- Огірочки там у нас, малосольні, - обдарувала їх чарівною посмішкою, і наскільки дозволяв тремор усередині, розтягнула губи.
Того ж часу в повітрі запахтіло тим самим ароматом, який викликає бажання похрумтіти й сьорбнути стопочку для заспокоєння нервів.
- Вам на кухню, ворушіться! - гаркнув один із. Не рушаючи з місця, стежили, як я пакую їжу, намагаючись загорнути і Принца в акуратний згорток. Він так і крутився, потрапляючи під руку, але й це завдання я вирішила з максимальною швидкістю.
- Вибачте, що завадили, - помахала я їм з-за дверей і ми помчали сходами, молячись, щоб у підвалах обхідники чогось непотрібного не рознюхали.
- Я їм сюрприз залишив у щілині, - повідомив Ризик, коли ми опинилися у своїй кімнаті, - павутиння на вході волохатий вже сплів, а якщо ці ідіоти все ж полізуть у щілину, то ще дав йому рекомендації, куди стрибати, щоб більше налякати. Емоції цій істоті здалися найкращим делікатесом, який довелося куштувати.
- Емоційний вампір! - ахнула я, саджаючи принца в крісло. 
У мене ще тремтіли руки, а ще я жадала прийняти душ, бо від усіх цих переживань тіло стало липким і мене постійно переслідував дивний аромат.
- Прямо так пахне малосольними огірками, що просто жах! Розкрий банку, може Перший на них і перетворився? Тоді я не винна, з'їм одразу три!
Огірків у банці не виявилося, зате на дні бовталася підозріло жовтувата рідина.
"Автобус. Тиснява. Над пасажиром, що сидить, навис інший мужик, який тримає сумку й одночасно цією ж рукою поручень. Із сумки щось капнуло сидячому на лисину і потекло по лобі. Той протер мокре пальцем і лизнув, у зв'язку з дивно знайомим ароматом. Злизнуте солоненьким виявилося.
- Що? Огірочки малосольні везете?
- Ні - цуценя на дачу" - процитувала я бородатий анекдот, і Ризик, який розглядав калюжу під драконом, хрюкнув.
- Зла ти жінка, - пролунало незадоволене з банки.

- Сам винен, - Зелений спікірував у крісло до Принца, - треба було наважуватися і скидати віджилу форму біля фонтану. Там стільки енергії для трансформації виявилося, що я навіть злегка поплив.
- Це я поплив, - розбурчався Принц. - Змушений погодитися з Першим, страшна ти жінка!
- Но-но! - пролунало з боку Риска, і, здається, жаба згадала, чим вона мене спокусити намагалася, і хто їй ледь найцінніше не відкусив.
Суперечку і сперечання перервав наполегливий стукіт у двері. На банку полетіло простирадло, Ризик зиркнув на звіряток у кріслі, і вони втиснулися одне в одного.
Але тривога виявилася передчасною, до нас у кімнату ввалилися дівчата. 
- Ми весь ранок допомагали полірувати чаші для пуншу! - повідомили вони майже хором, помірялися поглядами і Гі поступилася першістю Фросилінді.
- А ви знали, що Бонні їх спеціально купувала десь дуже далеко і не зовсім легальним способом?
Який спосіб у суспільстві, що практично викорінило злодійство, був не зовсім легальним, я не знала. 
- З-під поли, чи що? - кинула навмання, згадуючи часи тотального дефіциту.
- Ага, - підстрибнула Гі й наставила вказівний палець на Фросю, - а я казала, що вгадає з першого разу.
- Та ну, тебе. Не граю я з вами!
- Їх виготовляють виключно в храми, щоб наділяти благодаттю істинно віруючих! - усе ж продовжила менталістка.
- Навіть таке в цьому місці можливо? - здивувався Ризик.
Так і захотілося процитувати "хто шукає, той знайде". Але не стрималася Брунгільда. 
- У Євангелії від Матвія було сказано: "Просіть, і дано буде вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, отримує, і той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють".
Уявляєте, яке це забійне поєднання? Відьма, яка цитує майже напам'ять Біблію із Землі? Я точно вразилася.
- А, це зі збірки передбачень, - кивнула Фрося, - гарний посил, але тепер у виборчих чашах для пуншу, хлопчики - синій, дівчатка - червоний, уся серединка натерта до блиску "Буйним Біллом".
- Ким? - перепитав мій чоловік.
- Я припустила, що доступ до напоїв ми з Фросиліндою не отримаємо, і вирішила, що склад для полірування келихів у прислуги прокотить на ура. А заготівля у мене "Буйного Білла" випробувана і відтестована неодноразово. Жоден із тих, хто випробував напій із домішкою цього засобу, байдужим не залишився. Веселився так, що здавалося крила за спиною знайшов!
"Ред Бул - надає крила!" - промайнув спогад із земного життя і ностальгійно захотілося зробити ковток цього газованого напою. Спала я мало, а ще й день має бути не простий.
- А хлопчики де? - за звичкою звела їх до зменшенняо-пестливого.
Дівчата зам'ялися і за переглядалися знову. Так і заскреблося в голові, що хорошу новину вони першу на мене вивернули. А тепер прийшла черга поганої.
- Тут така справа, - наважилася відьма, - Змій Горинич-то ручним виявився!
У нас за спинами ахнуло в три глотки і зашаруділо, заскакало і задзвеніло.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше