Частина 27

На планеті Земля масовиками-витівниками називають артистів, які організовують культурні та розважальні заходи у місцях масового відпочинку. Але називають їх тільки ті, хто застав розквіт соціалізму і всю цю комуністично-соціалістичну ідеологію. Молоде покоління на таку людину скаже – аніматор.
У багажі хоч першого, хоч другого буде великий чи не дуже, список різних конкурсів.
Звичайно і Бонні зрозуміла, що без розваг ніякий захід довго не протягне. Ось і влаштувала для чоловіків біг із перешкодами пересіченою місцевістю, сходження на вулкан, з умовою, хто вище забереться – той і переміг.
Так, а після такої біганини та викладки, явно на богинь вони дивляться, як на витвори мистецтва. Гарно, але руками чіпати не хочеться.
Ні, я не сперечаюся, вогнику у цих змаганнях достатньо, якщо виходити з температури лави і всього подібного, але! Якось графиня не передбачила, що одне й теж зазвичай набридає. На якомусь із етапів, міняй ти карусель на стінку, а стінку на колоду, все одно ефект новизни зникає. Не інакше, як у винограді, з якого для богів чоловічої статі роблять напій, є якісь домішки, які помутніння в їхніх мізках викликають. Читала я колись на Землі про вузьконаправлені препарати. Ті, що знімають тривожність, наприклад. Може, й тут так? Вулкан же діючий, пихкає всим цім у повітря. Чоловіки наші, до речі, згадали, що повітря на рівнині якесь дивне. Примушує сповільнюватися, плутає думки та веде з дороги. Вводить мозок у стан дежавю. І під кінець дня починає здаватися, що ти перебуваєш у цьому місці цілу нескінченність. Якби не військове загартування Ризика та Дворака, вони б точно втратили один одного. А слабкою ланкою в їхній компанії виявився Себастьян. Його, разом з кошиком тягли майже на собі, збиваючись, і плутаючись навіть у своїх слідах.
По суті, моя агресивність і подарунок Триєдиної послужили дороговказом, покажчиком, що вивив із страшного повітряного чаду. Ще й дозволив відкараскатись від підселенців. Точніше від того, що могло статися.
Ризик, коли ми залишилися одні спробував віддячити. Гарно, чорт забирай! З такими правильними та потрібними словами. І з такою сексуальною хрипотою в голосі, що хотілося. Багато чого та досить довго. Але, я закусила губу, і вказала на п'явок у банках. Випустити ми їх не наважилися, пообіцяли скласти компанію рано-вранці. Коли сплять навіть ті, хто, за визначенням, повинні не спати. Охорону замку маю на увазі.
Гі пішла чаклувати над секретною добавкою. Сказала, що скасувати змагання не скасує, а ось пожвавити спробує. Фросилінда з Себастьяном, зображуючи закохану парочку, вирушили на кухню. Ділиться рецептом зраз і пекти шарлотку. Якщо й існувало місце, куди ховають усе непотрібне, то це місце знає прислуга. А найбагатша на інформацію прислуга, що топчеться на кухні, опісля того, як хазяєва нагодовані, та на аромати їжи носа відвертають. Тим більше, що окрім як поговорити, у багажі Фросилінди виявилися досить секретні знання з випитування та вибивання потрібних відомостей.

Мені моментами здавалося, що правильна, «породиста» і горда дівчина, за час покарання, посланого Трієдіною, зібрала в свій багаж стільки всього різного і часом зовсім не приємного, що її повинні боятися за замовчуванням. Сильна жінка ніколи не покаже, наскільки вона сильна. У тому сенсі, що щодо неї можна було зробити припущення "краса - страшна сила", а не "сила, що ховається за красою". Щоб бути сильним не потрібно зовнішніх атрибутів. Тільки погляд може видати ту, що має за душею стільки всього, що краще не знати.
Тим незрозумілішими були стосунки між ними із Себастьяном. Здавалося б – спочатку вони ворогували, потім під гнітом обставин об'єдналися. Зараз же, граючи на публіку закоханих, вони настільки прониклися цими ролями, що ні-ні та й здавалося, що в грі більше реальності, ніж навіть вони допускають.
Віддавши на відкуп дівчаткам справу розвідки та заколисування персоналу замку, ми мали поспати, перш ніж помінятися з ними місцями.
Дворак майстерно виконував серенади під вікном Гі, поки та змішувала і переганяла необхідну суміш. Як вона примудрялася створювати видимість активної участі у безкоштовному концерті – було не зрозуміло, але підкопатися не було до чого.
Вийшовши з санвузла, я виявила Ризика, що лежав на розстеленому ліжку, він підвівся і проходячи повз підхопив мою долоню.
- Знаєш, люба, я щодня переконуюсь у тому, що зробив найправильнішу річ у житті, коли покликав тебе заміж.
- Коли пообіцяв берегти, захищати та зберігати таємницю? - усміхнулася я куточками губ.
Його близькість п'янила, і навіть не тим, як він пах, і не тим, що нависав наді мною, змушуючи серце скакати напівнепритомним зайцем. Ні, здавалося, що наші аури перемішувалися від близькості тіл і в крові починали лопатися бульбашки найдорожчого шампанського у світі.
- І це теж, - чоловік підніс долоню до губ і подарував кілька швидких і майже невагомих поцілунків.
- Я теж рада, що ти дав тоді саме таку клятву, - прошепотіла, не в змозі впоратися з голосом.
- Я повартую твій сон, люба, - відпустив він мою долоню, - лягай, не чекай на мене, тобі сьогодні дісталося!
- Дякую! - прошепотіла в його спину, і пірнаючи в обійми високоякісної постільної білизни ще встигла подумати, що він занадто ідеальний. І що такого насправді не буває.
Розбудив мене шепіт, що долинав від дверей.
- Ти впевнена? - намагаючись зменшити звук до мінімуму, запитував мій чоловік.
- Так сказав опалювач каміна! - Фросю я впізнала б навіть із заплющеними очима, від її присутності завжди в повітрі витав флер незвіданої небезпеки. – За каміном потаємні двері, через парадні приміщення дрова не носять, і чистити від сажі камін він може лише тоді, коли зівка ​​закрита спеціальним щитом-заслінкою. І якось надто дозовано у нього в голові інформація розташовується. Начебто маршрут прямування йому вклали в голову, і він більше ні на що не звертав уваги.
- Дякую, - упустив Ризик, через довгу паузу, і двері прикрилися, видавши ледь чутний шерех.
Я ще навіть не встигла озвучити питання «що там?», як мій чуйний нюх вловив запах часникових ковбасок.
«Ризик!» - вирвалося само собою і сутінках, розбавлених смужкою світла з прочинених дверей з санвузла, я виявила чоловіка, що внюхується в пристойний пакунок з обгорткового паперу.