1

Я покохала його з першого погляду...

Вийшовши з універу, я як завжди сіла в автобус і поїхала до гуртожитку. В голові все ще не зупинився той хаос, що панував там після екзамену. Я ніяк не могла змиритися з тим, що більше ніколи не побачу своїх одногрупників через те, що не склала іспит з біохімії. Ненавиджу біохімію.

Підготовка до екзамену почалася відбувалася без сюрпризів. Я як завжди підготувала відповіді на всі питання екзамену. І хоча я ніколи не розуміла, навіщо потрібно вчити на пам'ять сотні відповідей на питання екзаену, я, як прилежна учениця, декілька тижнів без зупину сиділа над книжкам і своїм ноутбуком, виписуючи в великий зашит відповіді на питання. Мені завжди краще вдавалося вчити щось, коли ти виписав це. Крім того, виписані на папері відповіді дають відчуття того, що ти знаєш відповіді на питання. І лише мої сусідки-подруги заважали підготовці до екзамену, тому навушики-затички ніколи не вилазили з моїх вух.

Я жила в кімнаті з трьома подругами: Олена, Женя і Наталка. Олена і Женя були моїми однокурсницями, і ми разом навчались на другому курсі хімічного факультету. Наталка була на декулька років старшої і ось-ось мала випуститися з університету.

Я ще з диинства мріяла бути хіміком. "Дурна ідея," — так сказала моя однокласниця, коли я поділилася з нею своїми планами, пару років тому. Ця однокласниця, нехай її зватимуть Надійка, була тою ще стервою. Можливо, вона просто не знала про те, що я хочу стати хіміком, аби отримати доступ до отрути і непомітно отруїти її. Однією стервою менше — світ тільки скаже дякую... Жартую.

Цей екзамен був дуже важливим для мене, тому що професор був ти ще придурком. Він валив всіх без розбору. Про нього багато ходило чуток в універі. Хтось казав, що його кинуда дружина, і тому він відігрувався на студентах. Хтось припускав, що в нього було тяжке дитинство. Я вже, напевно, ніколи не дізнаюсь про справжні причини цього. Але єдине, що дійсно я про ного могла сказати, що людиною він був так собі. Він завжди записував всіх присутніх, не дозволяв запізнюватись і виходити з зали. Але ж це не все. Він ненавидів студентів, і це буо видно з того, як він себе поводить. Він вважав, що кращи йвід інших. Одного разу навіть довів Женю, мою співкамерницю, до істерики. Чому співкамерницю? Ну дуже вже маленькі у нас ули кімнатки.

Отже, тижні промайнули швидко і настав день екзамену. Я була серед перших, хто зайшов до екзаменаційної. Було холодно в кабінеті, що звично для нашого університету в грудні. Можливо, ректор економив гроші на опалення, щоб купити собі новий автомобіль. Нічого, ми потерпимо. Заодно не треба й куртку здавати в гардероб. Хтось навіть каже, що холодне повітря краще для здоров'я. Точно, так каже наш ректор.