Передмова та Розділ І. Студентські скарби

ІЗ ПЕРШИХ УСТ: ТАЄМНИЦЯ ЙОСАФАТОВОЇ ДОЛИНИ

Художньо-документальна повість

(Присвячується світлій пам'яті вчителя історії Івана Залецького)

ПЕРЕДМОВА АВТОРА

Цей твір — єдина, неповторна й унікальна зустріч у моєму житті, яка назавжди змінила мій світогляд і залишила глибокий слід у душі [INDEX]. Усе, про що ви дізнаєтеся на цих сторінках, — не плід художньої вигадки, не фікція радіоефірів чи легенда з розважальних книг. Це реальні події, реальні людські трагедії й реальні імена, які радянський тоталітарний режим намагався стерти, засипати землею й закрити в похмурих сейфах за сімома замками.

Доля подарувала мені зустріч із дивовижною людиною — сільським учителем історії Іваном Залецьким із села Голинченці, що на Вінниччині. Його серце палко любило рідний край, а розум прагнув справедливості. На превеликий жаль, життєвий шлях Івана Залецького завершився трагічно — він передчасно й раптово загинув. Разом із ним відійшла ціла епоха, але правда, яку він встиг передати мені з перших уст, залишилася жити.

Ця публікація — мій священний обов'язок перед його світлою і вічною пам'ятю. Я дала собі обіцянку розповсюдити цю історію всюди, куди тільки можна: у часописах, книгах, газетах і журналах. Нехай голос і праця Івана Залецького звучать і далі, долаючи забуття. Нехай історія про непереможну силу людської віри, душевну кріпость та стійкість у випробуваннях стане духовною наснагою для кожного, хто шукає світло у найтемніші часи.

РОЗДІЛ І. СТУДЕНТСЬКІ СКАРБИ ТА ЖИВІ СВІДЧЕННЯ

Сучасне покоління жінок і чоловіків часто очікує від життя всіляких чудес — легких, швидких, миттєвих та неймовірних. Ми шукаємо їх на екранах смартфонів, у стрічках новин, на далеких екзотичних курортах чи у закордонних путівниках. Я теж не була винятком. Якось, блукаючи безмежними просторами глобальної мережі, я натрапила на документальний фільм про визначні дива світу ХХ століття. Стрічка так глибоко вразила мене своєю масштабністю, що в моїй душі спалахнуло бажання поділитися цим відкриттям зі своїми студентами, куратором яких на той час я була.

Наступного дня після перегляду фільму в аудиторії запанувала особлива атмосфера. Я вимкнула екран, повернулася до молоді й поставила просте, але щире запитання: «Ми щоправда захоплюємося далекими чудесами... Але можливо, ви теж колись чули від рідних або самі бачили справжні дива тут, поруч із нами?».

В аудиторії на кілька секунд зависла тиша. Студенти переглядалися, і раптом одна дівчина підняла руку. Її голос трохи тремтів, коли вона почала згадувати розповіді своєї бабусі:
— У нашій родині колись сталося лихо. Тяжко захворіли діти. Весь день і ніч вони лежали абсолютно безсилі, гарячі як вогонь, і лікарі лише розводили руками, не даючи жодної надії. Тоді моя бабуся, не тямлячи себе від горя, впала на коліна перед іконою. Зі сльозами, що застеляли очі, вона взмолилася з самої глибини зраненого серця: «Боже, помилуй діток!». І сталося неймовірне. Критичний момент, який мав стати фатальним, раптом почав проходити. Гарячка спала, дихання вирівнялося, і діти швидко й повністю одужали. Бабуся казала, що то було справжнє Боже диво.

Тільки-но вона замовкла, як її одногрупниця жваво підхопила розмову й поділилася своєю історією. Вона розповіла, що поряд із селом, де вона живе з батьками, є дивовижне заповідне місце, яке в народі благоговійно називають «Святі кринички».
— Коли в нашій родині хтось сильно хворіє чи трапляється якесь велике життєве лихо, — розповідала дівчина, — ми не чекаємо. Йдемо до тієї святої води обов'язково до схід сонця. Там люди тихо говорять свої найпотаємніші прохання, умиваються цілющою водичкою з криничок, п'ють її натщесерце, набирають із собою у глечики та йдуть додому. Вірите чи ні, але з часом усі сімейні та життєві труднощі дивовижним чином влаштовуються, а важкі хвороби відходять. Навдеть перед тим, як зробити якийсь серйозний, вирішальний крок у житті — чи то навчання, чи одруження, чи важка справа — наші селяни йдуть до кринички і так само до схід сонця просять благословення на благополучний результат. І після цього все вдається легко, вдало й без перешкод.