5

5

Ввечері Єгор заскочив до ресторану з двома букетами квітів, намагаючись зробити сюрприз.

Заходячи до кухні, він не побачив Орисю.

- Терезо, а де Орися? - запитав він у своєї сестри.

- Он там. - Тереза показала в кут ресторана, де за широким столом сиділо багато відвідувачів та біля столу стояла спиною до них струнка дівчина у бежевому костюмі. - Не впізнаєш свою Орисю? Вона така молодець. Стільки всього знає та вміє. Швидко вчиться. Сама знахідка. Я її тепер нікуди не відпущу. Навіть не проси мене.

Єгор дивився на Орисю зачаровано та чекав її.

- У тебе два букета. Один же мені? - відірвала Тереза свого брата від зачарування Орисею.

- Так. Тримай. - немов у тумані відповів та віддав обидва букети Ігор своїй сестрі.

- Мені одного вистачить. Думаю, другий для Орисі. - Тереза віддала Єгору один з букетів, тихо всміхаючись поведінці брата. - Ти в неї закоханий. Зачарований нею. Скажи їй, що кохаєш її.

- Що? - перепитав Єгор.

- Кажу: відкрий їй своє серце, освідчуйся у коханні - і все. - наказала йому Тереза. - Не мучийся. Не страждай. Орися відповість взаємністю. Я впевнена.

- Мені треба спочатку показати, що я її кохаю. Щоб вона мене покохала. А вже потім освідчуватися. Підготувати ґрунт, щоб в ньому виросло наше кохання.

- Ну ти й поет та романтик, братику.

Єгор дочекався свою Орисю та подарував їй квіти. А ввечері зводив у кіно. Але про свої почуття поки що мовчав.

А через тиждень таких собі побачень через день після роботи, бо Єгор кудись мотався по роботі, у нього нарешті почалася відпустка, - і він забрав дівчину до себе, як обіцяв.

І відпросив Орисю від роботи у своєї сестри на два тижні.

Єгор та Орися разом готували сніданок, обід, вечерю.

Разом ходили до магазину.

Разом гуляли ввечері.

Єгор соромився доторкнутися до Орисі та щось запропонувати.

Коли залишався останній день відпуски, він нарешті наважився.

- Орисю, виходь за мене заміж. Я тебе дуже-дуже сильно кохаю. - він встав навколішки, простягуючи відкриту коробочку з обручкою.

- Так. Я згодна. Я теж тебе кохаю. - відповіла Орися.

Єгор обійняв, стоячи навколішках, Орисю за талію, притискаючись до її живота.

А потім він піднявся та почав цілувати, знімаючи з нею одяг.

Орися відповідала взаємними діями.

Коли Єгор намагався зняти з дівчини верхню білизну, вона несподівано зникла, залишивши по собі той одяг,  який вже був знятий.

- Ти що собі дозволяєш?! - крикнула Романа у своїй доньки, коли та з'явилася в її кабінеті в одній білизні. - Що це таке? Чи не зарано ти починаєш жити дорослим життям?

- Чи не навчитися дорослому життю ти мене відправила на Землю? Мені вісімнадцять. Я маю права робити те, що мені хочеться. Я маю права займатися кохання тоді, коли мені це хочеться! Поверни мене до нього! Я вимагаю! Мені не потрібен твій світ! Мені не потрібен цей світ без нього! - крикнула Орися. - Чи повертай мене назад чи перенеси Єгора в цей світ.

- Ти знаєш, що існують різні світи. Що та Земля - ише змінена наша копія. Ти була готова до змін та до того, що світів багато. А він не підготовлений. Він збожеволіє у більш розвиненому світі та не знайде себе, не зможе себе пристосувати. Тобі не буде користі він нього тут. Він в цьому світі не буде самим собою. - пояснила мати.

- Тоді поверни мене до нього! - вимагала Орися.

- Ти вже втратиш все, в тебе є тут.

- Я один раз втратила все, що тут було. Втрачу знову. Назавжди. Заради нього. Заради нашого кохання. Якщо ти мене не повернеш до нього, я нічого не буду робити. Я не буду тут жити. Ви від мене нічого не отримаєте. Я зроблю все, щоб змусити мене повернути на Землю, щоб від мене позбавитись. Я буду шкодити собі та вам, поки ви мене не повернете до Єгора.

- Облиш, доню. Хотіла тебе провчити та навчити бути відповідальною, а виходить, що втратила тебе. Повертайся до нього. Але я буду стежити за тобою, щоб у вас було все добре. Та оберігати вас. Я буду оберігати вашу родину. Я люблю тебе, доню. Прощавай. - Романа відкрила портал та... відправила Орисю назад на Землю до Єгора.

- Спасибі, мамоо-о-о-о! - встигла промовити Орися.

Дівчина з'явилася на тому самому місці, де щойно її цілував Єгор.

Але зараз він лежав із закритими очима на дивані та притискав до себе її блузу, вдихаючи аромат жіночого тіла, який залишився на тканині.

Його обличчя було у сльозах.

Орися підійшла до нього та погладила його по спині.

Єгор вскочив та обійняв Орисю.

- Ти зникла. Просто зникла. - прошепотів Єгор.

- Я з іншої галактики. Але тепер я нікуди не зникну. Ти все ще хочеш на мені одружитися? - запитала Орися.

- Так! Більше за життя. Бо я кохаю тебе більше за життя. І мені байдуже, з якої ти галактики. Просто будь моєю - і все. - попросив Єгор.

Орися його поцілувала. Єгор відповів на її поцілунок.