З іншої галактики

1

1

 

- Ти - занадто балувана, доню. Не розумієш, що життя важке. Що треба зараз пахати, щоб потім жити, як хочеться. Коли до тебе дійде, що треба старатися вчитися, що треба бути відповідальною, що в тебе є обов'язки. Що ти вчишся для того, щоб потім відпочивати, насолоджуватися життям. Без освіти не зможеш реалізувати свої мрії. Хочеш працювати заради шматка хлібу? Виживати? Жити від зарплатні до зарплатні, боячись втратити роботу, яку ненавидиш? Коли до тебе дійде? Це не мені треба, а тобі. Я давно вивчилася. І школу закінчила, і дві виші освіти отримала, і роботу маю. Коли ти подорослішаєш вже? Тобі ж вісімнадцять, а живеш лише заради задоволення, робиш тільки те, що тобі хочеться, що тебе радує. В тебе є обов'язки. Ось і виконуй їх! Яка ти безвідповідальна! Безтолкова! Несерйозна! - обурювалася жінка, лаючи дорослу дівчину, яка дивилася на неї байдужим поглядом. - Артуре, мені це набридло. Я Орисю відправляю на Землю.

- Як знаєш, Романо. Ти вирішуєш. - відповів чоловік.

- Я тебе ненавиджу, мамо, за те, що ти мене примушуєш. Відправляй куди хочеш. Мені байдуже. Тільки подалі від тебе, щоб не чути твоїх криків.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше