18. Микита

          Він видав ті слова з опалу, проте він  вважав їх правильними. Не в тому місці, не в той час — так, але точно правильні.
 

— Перепрошую, тут вільно? — Микита лише махнув головою, продовжуючи потягувати  джин.
 

— Я тут з подругою, ми завтра проводимо майстер-клас із ліплення глини.
 

Чоловік лише мугикнув у відповідь, не повертаючи голови. Не планував заводити бесіди, вирішив просто трохи охолонути.
 

— Мене звуть Іра.
 

— Послухайте, Іро, я приїхав сюди з родиною. Спустився випити, поки діти в номері засинають.
 

Поклавши готівку поруч зі склянкою, на дівчину навіть не кинув поглядом. Оскільки Марго з дітьми так і не спустилася, вирішив випити в барі, зовсім не очікував, що в сімейному комплексі знайдуться дівчата, які цікавляться сексом на одну ніч.

            Відчинивши номер карткою, переконався що там панує тиша.  На столі тарілки, з недоїденою вечерею, а на дивані іграшки. Усміхнувся про себе. Вже збирався йти спати, але з кімнати вийшов тоненький силует у золотавій піжамі. Темне волосся струменіло по плечах, а в очах панувала стурбованість. Її там не мало бути, не з ним.

          Прокинувся Микита у ліжку сам, зовсім не те, чого хотів, проте розумів дівчину. На сніданок спустилися до ресторану, де стояла лінія роздачі.  Він споглядав, як серйозно вона розмовляє з дітьми, дипломатично вирішує суперечку. Здається кохати сильніше не можна, але щоразу помилявся.
 

Згодом діти попросились до дитячої кімнати, в якій саме відбувалося анімаційне шоу. Вони ж вирішили відправитись на пошуку занять для себе. Чоловік знав одне, проте не можна ж тримати її у ліжку вічно. Чи можна?
 

— Сьогодні в нас проходить майстер-клас по ліплення з глини, вам у ліве крило. — любʼязно сповістила адміністратор.
 

У просторій кімнаті стояли довгі столи накриті пливкою, на них розміщувалися різні стеки, пензлики та губки. Марго трохи затрималася, відповідаючи на дзвінок, а він вирішив озирнутися.
 

— Все ж таки прийшли. — заговорила дівчина поруч, голос був ніби знайомий, але він точно не впізнавав цієї особи.  
 

— Перепрошую? — здивовано кліпав на дівчину, вона справляла враження, проте зовсім не цікавила його.
 

— Ви вчора так швидко втікли, а тепер прийшли один.
 

— Не один. — Микита обернувся аби відшукати свою дівчину, яка як виявилося, вже стояла за спиною. — З коханою.
 

Взяв за руку і повів у бік, якомога далі від набридливої панянки, тільки зараз пригадав, що та щось говорила про майстер-клас.
 

— Ти вже встиг завести знайомствами чи це стара подруга? — спокійно запитала, але за тим спокоєм штормило.
 

— Я ж казав, тікав, познайомитись не встигла. Якщо тобі неприємно, ми можемо піти та провести час цікавіше. — брова злетіла догори разом із кутиком губи, натяк був більш ніж очевидним. 
 

— Та ні, подумає ще, що ти підкаблучник.
 

— Мені все одно, що подумає рандомна дівиця, яку я бачу вперше і в останнє.
 

Зрештою вони лишилися, збудували будиночок на двох.

День минав напрочуд щасливо, відчуття легкості на душі, якого не було продовж років, витісняло чорноту, що жила там роками.
 

— Ти мою маму любиш? — запитав Орест, коли вони були в чоловічій роздягальні.
 

Микита розгубився,  дивився на хлопчика, який тепер здавався йому дорослим чоловіком. 
 

— Звісно. 
 

— Якщо ти її образиш, я тобі цього не пробачу. — малий стис кулаки, в емоціях, що накривали з головою. — Я тебе вдарю.
 

Микита присів аби рівень очей був навпроти його:
 

— Я зроблю все аби тобі ніколи не довелося цього робити. 
 

— Тоді можете припинити оці переховування, я і так все зрозумів.
 

— Домовились. — чоловік простяг руку й Остап з усією серйозністю та силою потис її у відповідь.

Ця розмова була важливою і для самого Микити, бути прийнятим у вже готову родину, дуже відповідально та важливо. Тепер, він може без вагань зробити пропозицію.
 

         Вийшовши до дівчат, він міцно поцілував Марго у губи. Та перелякано відштовхнула чоловіка, дивлячись на сина. Той не звернув уваги на цілунок і лише кинув найсуворіший, який звісно може бути у семирічки, погляд. Мовляв, я за тобою слідкую, тримай слово. 
 

— Твій син дуже розумний та кмітливий хлопчина і він дав дозвіл на наші стосунки.
 

— А мені нічого не сказав. — задумливо поглянула у бік дитини.
 

— Роман запросив мене на вечерю. — круто змінив тему, перевертаючи почуття з ніг на голову.
 

— Коли? — прикушувала губу, помітно нервуючи.
 

— Сьогодні. І я хочу аби ти пішла зі мною.
 

— Ти впевнений, що варто ось так? — заламувала пальці, хвилювалася. Микита ж був упевнений на всі сто.