17.

        Марго відчувала себе окриленою останні тижні. Вони з Микитою проводили багато часу разом, при цьому навіть не торкаючись один одного, відчували зв’язок. Остап косо споглядав на них та запитань ставити не наважувався, його з рештою все влаштовувало і так або ж він нічого не розумів. Маргарита сподівалася на друге, адже не знала як пояснити синові, що відбувається між його мамою та хрещеним. Вона і сама не розуміла, обговорювати не поспішала. Насолоджувалася тим, що є.

От і сьогодні, пʼятниця, яку вона так ненавиділа останній рік, зараз була довгоочікуваною. Дітей забирає Роман, а її з роботи забере Микита. В планах вечеря в нього, кіно і та довгі цілунки, які перейдуть у палкий секс на пів ночі. З ним вона розкривалася, вчилася відчувати своє тіло та бажання. Не йшла за звичним сценарієм. Виявляється чоловік у ліжку може бути не лише підкорювачем. Микита з радістю здавався своїй вершниці, дозволяв панувати та брати, від того отримував задоволення. Вона відкрила у собі нові грані, а він допомагав їй розкриватись.

Дзвінок від колишнього не візував нічого хорошого, у цьому Маргарита була переконана.
 

— Привіт, тут така справа. Я не заберу сьогодні дітей.
 

— Рома, ми це вже обговорювали, так не можна. У мене теж є свої плани.
 

Які саме, не уточнювала. Про їх стосунки не знав ніхто, навіть Олеся. Марго не хотілося ділитися зі світом своїм щастям, здавалося знайдуться ті, хто схоче забрати, розтоптати, знищити ті миті.
 

— Слухай, випити в барі й серед тижня можеш.
 

На цьому дзвінок обірвався, як і все в середині дівчини. Здавалося б колишній зробив вже все що міг, сльози через нього давно просохли. Але виявляється він досі може образити. Сльози душили, ніби чоловічі руки, чіпко тримаючи горло, стискали, душили. В такому вигляді не мала показуватись Микиті, тож змивши макіяж, якось наново припудрила обличчя аби хоч трохи приховати червоні плями та все дарма.
 

— Ти плакала? Що сталося? — великими долонями охопив обличчя. 
 

— Рома не забере дітей.
 

— І ти через це так засмутилася?
 

— Так. 
 

Не хотіла скаржитися, розповідати, як втомилася від таких витівок колишнього. Від його гострих висловлювань. Від того, що він не ставить її ні в що.

— Значить на нас чекають веселі вихідні, — поцілував в кінчик тоненького носа. — Знаєш, за містом відкрився новий комплекс, кажуть там чудова ігрова кімната та аквапарк.

        Микита відвіз дівчину додому, адже в його машині не було автокрісел, тим часом поїхав додому збирати речі та бронювати номер. Спершу вона впиралася, але побачивши засмучені очі сина, одразу розповіла про аквапарк. Остап трохи повеселішав, проте був занадто зосередженим. Лише Адріанка безтурботно раділа новині. Марго хотілося трохи її оптимізму.
 

— Ми будемо жити в одному номері? — підозріло глипнув на Микиту, коли вони перемістилися у його автівку.

— Так, номер один, з двома спальнями та спільною кімнатою.
 

— Чому ти дві спальні? Ви спатимете разом? — Марго від слів сина зблідла і вже сто разів пожалкувала, що підписалася на цю авантюру.
 

— Ні, ми житимемо в різних. Це найбільший номер, який у них є.
 

Після того Остап затих, розвернувшись до вікна, міркував про щось своє. Маргарита підмітила, як він швидко виріс, став зовсім дорослим. Далі шлях був у сповнений важкої тиші, хіба радіо тихенько наспівувало пісні, благо їхати було менш як годину.
 

     Готельний комплекс виявився величезним, територією можна було блукати довго. Заселившись, вони вирішили не марнувати час і вирушити в аквапарк. Там хлопчик перемкнувся на нірки, забувши, чому лиш зовсім нещодавно ображався.
 

Марго споглядала, як Адріанка плескається у маленькому басейні в якому стирчали кумедні слоники та випускали легкі струмені води.
 

— Ти знаєш, що ти дуже гарна? — обійняв з-за спини. 
 

— Припини, діти побачать. — насправді ж вона шарілася та раділа його увазі, але в перемішку з соромом
 

— Вони зайняті, тим паче я нічого кримінального не роблю. — цілунок в шию, від якого тремтіло всередині. — Коли ти їм скажеш?
 

— Я не впевнена, що зараз вдалий час. Та й Остап усе розповість Ромі.
 

Микита відсторонився, не тільки фізично, але й емоційно. Став поруч, ніби щойно не було ніжностей між ними.
 

— Для тебе це так важливо?
 

— Мої діти? — склала руки на грудях, до чоловіка не оберталася.
 

— Не перекручуй. — він же навпаки обернувся до неї. — Те, що він дізнається.
 

— Гадаю, про… — Марго сама не знала, як правильно виразитись, не те що сповістити дітей. — Таке мусять говорити дорослі, а не діти.
 

— Про яке таке?
 

— Ну про стосунки чи що між нами.
 

— Виходь за мене.
 

— Що ти верзеш?