14.

          Марго лежала в обіймах, боячись порухатись, прислухалася коли дихання стане рівний, тоді спокійним. І лише тоді дозволила собі пустити сльозу. Це була не перша за сьогодні та вперше через щастя. Не могла собі пояснити чому почувалася так наповнено та натхнено, так цілісно. 
 

Коли він пішов, в душі утворилася вирва. Він відчувався таким рідним, але водночас це так не правильно. Найкращий друг колишнього чоловіка не міг бути кимось настільки близьким для неї. Проте виявилося, що може.
 

             Довго не могла заснути, а коли лише поринула у сон, почула сповіщення. Спершу проігнорувала, проте за ним прийшло ще одне. Взяла смартфон вимкнути звук, а краще поставити на режим не турбувати. Тільки себе на такий режим одним свайпом не поставиш, на жаль. Тож оті два повідомлення сколихнули в душі купу емоцій.

Першим поривом було послати до біса і все ж таки увімкнути той клятий режим. Тоді не довго думаючи пошарпала у бік дверей, підняла слухавку домофона, на маленькому екранчику зʼявилося зображення, на ньому чоловік. Один натиск на кнопку і за мить лише лавка при підʼїзді з симпатичною ковкою та смітник.
 

Шарпала туди сюди, придумуючи яку лайку застосувати у його бік. Ятрив і душу й тіло своїми вчинками, словами та просто присутністю. От навіть зараз вона не встигла нічого обдумати, як двері вже відчинилися.
 

Микита затягнув з собою холод і запах крові. Її дівчина побачила одразу, забула що планувала сказати та у які місця послати. Під чорною шапкою спускалися три багрові струмочки.
 

— Хто це тебе так?

В голові перевелося сотні версій, одна з яких «Арсеній». Не знано чому подумала, він навряд міг піти на такий крок. Вона так і не зателефонувала йому.

— Пʼяна компанія причепилася в парку.
 

— Що ти там робив? Ти теж пʼяний? 
 

— Я пахну алкоголем?
 

Запаху спирту не було, лише запах дощового лісу та металічний присмак крові. Лікарня, його потрібно відвезти в травмпункт, потрібно зашити рану. Але куди вона поїде, вдома діти, не підривати ж їх з ліжка.

— Ні. Тобі потрібно в лікарню, ти зможеш зараз сісти за кермо?
 

— Не потрібно мені нікуди, тут невелике розсічення і поріз, заживе. І не таке заживало.
 

Вирішила принаймні обробити рану, в аптечці завжди був бетадин. Доки витирала першу кров, яка встигла припектися, майже не дихала. Все робила на автоматі, навіть коли торкалася колючої щоки.

Коли його руки лягли на талію — завмерла. Здається навіть серце зупинилося.
 

— Руки теж зараз оброблю. — ледь вимовила.
 

Французи називають оргазм маленькою смертю, Марго з ними не згодна, навіть теплий подих до оголеної шкіри, може викликати зупинку серця.
 

Напевно тому й не пам’ятає, що було далі, лише відчуття. Це був її перший подібний досвід, вона розсипалася під ним на тисячі малесеньких друзочок, пливла мов масло на пательні й зовсім не хотілося думати про завтра. Тільки тут і зараз. Тільки він.
 

        Думки самі непроханими гостями забрідали у темну голівоньку. Чоловік поруч лежав у безмятежному спокою, а Марго не спалося. Таргани в голові гупотіли, наче на фестивалі в Баварії. Що сказати Арсенію і чи варто взагалі щось говорити. Як поставиться до цього Роман. А до чого взагалі треба ставитись? Між ними був секс та й все. Ніхто нікому нічого не обіцяв. Хоч він казав, що кохає. Але то пусте, чоловіки багато чого базікають, коли їм пече. Микита сам казав, що він не шукає і не шукатиме стосунків, лише секс. А їй таке не потрібно,  вона мама двох дітей, їм потрібна стабільність.
 

Десь на цій думці вона й заснула, а прокинулась в ліжку сама. Подумала, що певно наснилося. Ото ж дурепа. Поглянула під ковдру, гола. А на подушці сліди крові. Значить втік.
 

Накинувши халатик, вискочила з рушником у ванну кімнату. З кухні чулося шарудіння.
 

— Ти тут? — чоловік у спортивках та футболці стояв поруч з плитою і щось готував. 
 

— Вирішив, що краще приготую вам сніданок. — Микита вже цілився поцілувати, коли за спиною почувся голос Остапа.
 

— Ти тут ночував? — недовірливо протяг хлопчина сонним дитячим голоском.
 

— Ні! — різко відрізала Марго, кидаючи злісний погляд на чоловіка. — Нещодавно прийшов.
 

— Так, сьогодні трохи раніше прокинувся і прибіг до вас, в буквальному сенсі.
 

— Пробіжка, це добре. — всівся за стільчик потираючи очі. — Наш тренер каже, що якщо ми будемо багато бігати, то це збільшить витривалість.

— Має рацію.
 

Дівчина тихенько покинула хлопців, по дорозі заглянула у кімнату доньки, та спала з безтурботним виразом обличчя серед купи іграшок. Зачинившись у ванній кімнаті, довго стояла під струменем води, змиваючи з себе вчорашній день. Усвідомлення гепнуло по голові. Вона не памʼятає чи він використав контрацепцію. Спіраль планувала ставити в цьому місяці, тож була зовсім не захищена. Та й від хвороб вона не захищає. Зрештою чоловік любить погуляти та не приховує це. Сльози полилися градом, а якщо вона завагітніє. Розведена з трьома дітьми, ще й від різних чоловіків. Батька схопить інфаркт, він розлучення переживав гірше ніж сама Маргарита, а тут таке.