3.

— Мамо, я не хочу яєшню! — Остап вчергове почав свою протестну акцію, попри те що обожнював смажені яйця до яких вона клала усмішку з червоного перцю та волосся з петрушки. — Я буду їсти сухий сніданок!

— Остапе, сухий сніданок не дасть тобі енергії на пів дня. Це лише цукри та легкі вуглеводи. Тобі потрібні білки жири та складні вуглеводи, все це є у твоїй тарілці.

— Зготуй мені шпинатні вафлі!

— Остапчику, я вже не встигну. Нам виїздити за п’ятнадцять хвилин.

Хоча б Адріана в гарному настрої та апетиті, різнобарвні овочі завжди безпрограшний варіант, а от цілозерновий хліб з крем-сиром валяється долом. Виявляється теорія про масло поширюється й на намазки.

Сама ж Марго окрім кави влити в себе нічого так і не змогла. Вчора Роман привіз дітей пізно, довелося під крики їх мити та вкладати спати. Це страшенно дратувало, а на зауваження лише чергова фраза «ну нам так весело було, обіцяю наступного разу привезу вчасно». Проте вчасно буває вкрай рідко, а вчора він перевершив усі терміни.

— А Аліна мені…

— Я не Аліна! — голос зірвався на крик.В мить очі Остапчика набралися сліз, не звиклі до криків, діти затихли, а в очах відобразився страх.

— Пробач, я не хотіла…

Та хотіла вона чи ні, було однаково, все вже сталося. Син побіг у коридор натягувати кросівки, доньку яку щойно забрала зі стільчика, втислася у мамине плече, зовсім позабувши про різнокольорові шматочки овочів.

По дорозі встигла зателефонувати Інга, постачальник привіз окуляри без сертифікатів. Слухавку ніхто не бере, водій розводить руками й вимагає розписатись та відпустити його працювати далі.

В школу Остап побіг навіть не глянувши на неї. Лише сестричці дістався смачний цілунок в щоку, від чого та закричала на радощах. Адріанка здається вже забула мамин вранішній сплеск, в садочок пішла без ентузіазму, проте й без істерики. Приватна установа, яку дуже прискіпливо обирала Марго, надавала постійний відео доступ до приміщень де знаходились дітки. Тож в будь-який момент вона могла перевірити що відбувається. Окрім того, малій настільки подобалося гратися з іншими дітьми, що сумніви та страхи розвіялися самі собою.

В понеділок дістатися на машині майже неможливо, особливо коли спізнюєшся. Магазин оптики Марго відкрила в історичній частині міста, в старовинному триповерховому будинку. Стиль підібрала відповідний аби не вибиватися із загальної картини, вважала це абсолютно не припустимим. Паркуватись довелося в кількох кварталах від роботи, тож захеканою влетіла у двері де на неї чекали Інга та вельми роздратований чоловік, що кумедно ворушив вусами, ніби тарганчик в пошуках наживи.

— Могли б вже й не приходити… — роздратовано буркнув чоловʼяга. Від нього сильно віяло запахом поту та цибулі, від цього в Марго трохи знудило. 

Одразу стало шкода помічницю, яка простирчала з ним тут стільки часу.

— Могли б привезти усі необхідні документи й вам би не довелося чекати.

— Тут всі документи на руках. — дядько струсонув текою, а запах цибулі підсилився.

Марго забрала синій прямокутник з волохатих пальців та переглянула вміст.

— Так, є декларація відповідності, проте відсутній Європейський стандарт. Ваше керівництво прекрасно знає, що без нього ми не працюємо.

— То мені що зробити? Везти все назад? Вдруге вже не привезу.

Ці чоловʼяги страшенно бісили. Такі особи часто вважають, що якщо власниця жінка, а тим паче молода, отже нею можна маніпулювати. Звичайно ж привезе і двічі та тричі, якщо знадобиться. Він має над собою не одного боса, якому навряд чи так відповість.

— Я зараз зателефоную Арсенію, будемо розв'язувати це питання. — сил на скандал не було, тож доведеться виходити з положення як вийде.

Потерши перенісся, Марго дістала із чорної сумочки смартфон, недовго шукавши потрібний номер, вона почула гудки. За ними приємний чоловічий баритон, який чула декілька разів упродовж цих років. Постачальник зазвичай був відповідальний, тож таких халеп не траплялося, а дрібниці вирішувались одразу.

— Арсенію, доброго дня. Вас турбує Маргарита з «Люксоптик».

— Чим можу допомогти? — в голосі читалася явна зацікавленість.

— Ваш представник привіз товар без належних документів.

— Яких саме? Вся продукція сертифікована, ви ж знаєте.

— Саме тому, що таких проблем ніколи не виникало, я телефоную вам. Аби був хтось інший, завернула б партію та розірвала договір через невиконання умов.

— Що ж, я вдячний вам за довіру. Чи можу привезти документи особисто, протягом години, а ви відпустите нашого водія?

— Так, звісно. Чекаю на вас, тобто на документи.

Від останньої фрази, що так безглуздо прозвучала, Марго вкрилася багряними плямами. Останнім часом розмови з чоловіками не клеїлися, хоча мали переважно діловий характер.

Трохи більше ніж за годину в залі зʼявився чоловік міцної статури з дещо східною зовнішністю. Смаглява шкіра та чорне волосся підкреслювала біла футболка. На переніссі в чоловіка вмостилися сонцезахисні окуляри з останньої колекції, які саме прийшли в їх магазин. Марго не дозволила розпаковувати дівчатам товар, доки не привезуть усі необхідне папери.